П'янким, постійним вітром сміху
Не може дихати душа
Він розбиває смутку кригу
І кожного мабуть втіша.
Чому лавина вдалих жартів
Нас не накриє з головою?
Не виб'є нам на перфокарті
Веселі дні сама рукою.
Хай посмішка зашиє губи
На довго радості нитками.
Хай гумор тепло приголубить,
Щоб не приходити до тями.
Щоб сльози не текли рікою,
Щоб горе, розпач і біда
Геть не приходили юрбою.
Навіки щезли без сліда.
