Чекаєш Різдва, а воно промайне – і незчуєшся!..
Залишить на згадку про себе терпкий аромат…
Рипітиме знову підошвами стоптана вулиця,
Та, мабуть, не так, як у розпалі радісних свят…
З горнятком какао сідаєш у крісло – погрітися,
У плазмі вікна – справжня магія: падає сніг…
І віриться в те, що “Різдвяна історія”* Діккенса
Принаймні на йоту добрішими зробить усіх.
І може не все, як у казці, в житті перемелеться,
І буде ще більше падінь, ніж підйомів… Проте,
Якась благодатна, дарована небом хурделиця,
Мізерні невдачі докупи згребе й замете.
Бо з кожним Різдвом ти стаєш на відтінок світлішою,
На градус теплішою, легшою хоч би на грам…
Хоча в каятті залишаєшся все-таки грішною,
Та разом з Дитятком радієш одвічним дарам:
І смирні пахучій, і злату сакральному, й ладану,
Впускаєш в оселю оновлення світлу весну…
Загоюєш душу, дарма, що місцями полатану,
Та спраглу високого лету і щастям хмільну!..
Чекаєш Різдва, а воно промайне, що й не встигнути
Набутись в родинному колі, в теплі, між близьких…
Отак і раптово життя пролетить, як не дивно… Та
Ти вкотре отримуєш благо – зробити цей вдих!..
*Фільм знятий за мотивами повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня».
З Новим Роком та Різдвом Христовим !
Нових звершень, нових світлих вражень від не дуже світлого життя, які пізніше, сподіваюсь, ляжуть чудовими словами - мелодіями на папір та всього найкращого ( А вірш чудовий, ось так живемо від свята до свята, щоразу прагнучи зазирнути в лоно різдвяного божества, як дива і в черговий раз запастися його енергією на цілий рік)
гарно... світло... сумно... затишно свята ще тривають, Наталю
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, попереду ще Старий Новий рік і Водехреща! Чомусь завжди після Різдва відчуваю легкий смуток від усвідомлення того, що довгоочікувана казка закінчилася... Але це тимчасово, бо попереду будуть інші свята і Весна! Дякую Вам, люба Валю! І бажаю гарно зустріти прийдешні зимові свята!