Бризки з Ріки Років
(Прогулянка осіннім парком удвох із сином)
Осінній парк…
Поснули вже платани
Блищить вода на тенісних столах
Затертий спогад тріпотить і тане
в туманах сонних
як в позасвітах
Ми мовчимо…
За нами споглядає
принишклий світ наприкінці чудес
Можливо там - за сірим небокраєм
майбутнє зачаїлось без адрес
Перепаде і нам від нього трішки
З Ріки Років побризкає й на нас
Не бігти
не повзти
а просто пішки
пройтися парком
де гуляє Час
Мені вже сорок
тобі два із лишком
А навкруги – дощить і листопад
Йдемо із вітром нишпорити нишком
поміж дерев
що не згадають зрад
Нова збірка
