Останнє зітхання нашого кохання
недожило до ранку: пробач!
Я не вбила його, я його берегла,
хоч вітер щоранку шептав: " Не треба!"
Я тебе не хотіла втрачати...
Чи віриш мені? Ти ідеш?
Я бачила вчора, як померло кохання-
залишились двоє чужих на землі.
Сльози троянд зібрало сонце в жменю
і розсипало із неба рясно по обіді,
кохання наше тоді вже не жило:
надломились долі, залишивши двоє хворих...
16.07.14
