Стань попелом…
Попіл не знає болю!
Біль у ньому вмирає навіки,
Стає легким пилом,
Сірим і невагомим,
Та розвіюється за вітром…
Стань снігом…
Як він чудово сяє на сонці!
Як приваблює погляди людей!
Але під холодним і льодяним
Покровом снігу
Біль ніколи не виживе…
Стань небом…
Синім, чистим, далеким...
На таку висоту
Піднятись і долетіти
Біль ніколи не зможе…
Стань вітром…
Вітер буває всюди…
Він обвіває гори,
Моря, океани.
Дає свіжий подих деревам,
Квітам, птахам…
Але пересилити вітер
Біль не в змозі…
Стань тим, ким душа бажає…
Аби тільки біль
Ніколи в житті
Не торкався тебе!
7 березня 2008 р.
