Новий день ще клубиться туманом,
Перші промені, наче вірші,
Прослизнули по фортепіано
І торкнулись моєї душі.
І вона тихо враз заспівала,
Забриніла, як помах крила,
Віддаючи все те, що мала,
Що у собі роки несла.
Лише потім завмерла раптово,
Наче кинутий погляд чужий…
Та уже не повернеться знову
День, який ти уже пережив.
Два розлучних, іскристих акорди
По уже задрімалій ріці,
Тільки місяць в мовчанні – гордий,
Зі сльозою на правій щоці…
5 січня 2007 р.
