Чомусь так хочеться напитися
з криниці чистої води...
Росою вранішньою вмитися
Й піти гуляти у сади.
Чомусь так хочеться сховатися
Від міста шумного в ліси!
Не плакати і не сміятися,
А просто бути як усі...
Чомусь так хочеться напитися...
Спяніть від чистої краси!
З турботами на раз проститися
І щастя в душу принести.
