Я вкотре читала тобі ві́рші,
Навпроти львівського театру.
Тепер мене вже цінують інші,
Що палять на вулиці нашу ватру.
Я в натовпі бачила очі зелені твої,
Хоч ти був на іншому кінці міста.
Здавалося вітер тихенько доносив: "Свої",
А моя душа вкотре губила намиста.
І тут зрозуміла я істину, що виринала,
Ти тут, там, у небі, в листку, у театрі,
Ти скрізь! Я з тобою весь час засинала
Сама твої очі собі у душі я тримала!
