Плачу, кричу, божеволію, зовні лише мовчу.
Ножем себе ріжу, обіймів прагну, серце топчУ.
Очі закриваю і пекло я бачу,
Маю напевно душу незрячу.
Плачу, ридаю, камінням сама себе закидАю.
В ночі є день, в дня є ніч, а я себе покидаю.
Очі закриваю, губи закушу,
Вкотре не почуєш, як себе душу.
Знову повна люду, посмішка красива,
Далі йду усюди, хоч в серці вже сива.
Ось тобі добро, ось тобі кусочок,
Забирайте все, вбийте за часочок.
