Занурена у музику дощів,
У сиву органзу краплин прозорих,
Бреду босоніж в мокрому плащі
Повз ліхтарів яскраві метеори.
І, плавно розсікаючи озон,
Мов плазму океану каравелла,
Вслухаюся в небесний баритон -
Розспівується грозова капела.
Б'ють на ударних блискавки прудкі
І спалах розсікає темні хмари!
Свої перуки, змоклі і важкі,
Обтрушують на во́гкі тротуари
Акації у гранулах краплин,
Мов парижанки, горді і високі!
Закутана у зливовий сатин,
Вдихаю шепіт вулиці крізь кроки.
І так мені спокійно на душі,
Пряде вечірнє небо сивий ку́жіль...
Пунктиром обриваються вірші
І... плюскаються у дзвінкі калюжі.
Курсивом обриваються вірші... тобто- написані від руки... в принципі, обгрунтовано - курсивом... ЛГ пише у блокноті, скажімо, вітер виймає листок за листочком і вони падають, як крупні краплини, один по одному - у дзвінкі калюжі... а от якби вони (вірші) обривалися пунктиром... (пунктир - переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками) - то, як на мій смак, здається - фінальна картинка була б до решти завершеною... точною... краплини після дощу обриваються у дзвінкі калюжі - пунктиром... там паузи між падіннями крапель - тому нагадується пунктир... хоча - автору видніше завжди... я так - долучитися до процесу Вашої творчості, Наталю... думаю, Ви не образитеся за таку мою дорадчу пропозицію... сама німую - от і тягне долучитися, либонь...
гарний вірш, який передає почуття емоційного проникнення романтичної ЛГ у звучання дощів... Ваш вірш... у "брендовому" значенні - Ваш...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спершу у чорновому варіанті написала *пунктиром*, а потім, коли викладала, чомусь переправила на *курсивом*... Приємно, що Ви підтримали перший варіант і розвіяли мої сумніви! Дякую за підказку, люба Валю, і за такий гарний розлогий коментар! Анітрохи не ображуся, навпаки, дякую за слушну підказку!