Чи знав, чи чув ти тихий шелест
І як забуті мрії розбиваються об нього
Несила йти, несила стати
Забути подих твій, а кров у жилах стине
Чекати щастя, долі спалах
Ні, ні - не хочу, я не відчуваю
Коли вернешся? Я не знаю
Завжди мені відповідаєш
Забувши гордість - ти ридаєш
Криштальні сльози падають на небо
Твоє небо, завжди блакитно - сіре
Тепер пречорні хмари вкрили сонце
Не хочу я, і ти не хочеш
Забути все, забути біль той
Киплять ридання у душі
А твоя гордість все ж незламна
Вода тече неначе час
І краплі в ній неначе миті
Квітучі миті із мого життя
Кохання час, терплячий і пречистий
Страждаю я, страждаєш ти
Але не можемо признатись
Навік забули мову солов`їв
І вже не зможем покохати
