Сік стиглих слив - твої слова,
Солодкі й запашні аж до нестями.
Їх зрілості прийшла пора,
І пити б мед твоїми би вустами.
Я знаю, в тому правда є твоя й моя,
Все порівну і роздано й розлито.
Десь повзає повз нас біда-змія,
І плаче інший хтось біля розбитого корита.
