Битим шляхом бреде коник, шкандибає,
Шлях Шовковий, але це не помагає,
Йде коняка і так голосно зітхає,
А хазяїн рве волосся і ридає.
Налетіли яничари-супостати,
Положили охорону із гармати,
Срібло й золото забрали із собою,
Полишили сам на сам їх із нуждою.
Мало того, ще й боки гарно нам’яли,
Щоб за пазухою гроші не тримали.
Рівно стелиться Шовковий шлях між гір,
Та змінилось щось на світі із цих пір.
Йде коняка важко, ледь переступає,
А хазяїн раптом співи починає,
Оглядівся, та й побачив – він живий,
Скільки ж білих кісточок на шляху тім.
Шлях Шовковий довгий йде за виднозір,
А в житті після війни приходить мир,
Тут і коник стрепенувся, заіржав,
І хазяїн в сідло скочив та й погнав…
