Теплий сон. Як ніби пусте
Сонце захоплює. Бач, як росте.
В сонних пустелях чекають води.
Вітер витягує ніч із біди.
Тінь поглинає. Може й міраж.
Чистий оазис висох на стаж.
Мертві бархани подихом в спину
Змушують впасти на збиті коліна.
Тануть години. Хоч не шкодують.
Обрій з надіями. Більше не чують.
В юних пустелях зникають сліди.
Ніч залишилась в обіймах біди…
Тіло розтануло. Вранці. Безшумно.
Білим піскам. Вічно. Не сумно.
