***
Палахкоче пожежі блакить,
Батьківщини туманяться далі.
Про кохання співати кортить,
Вперше я відрікаюсь скандалів.
Був я весь – як закинений сад,
До жінок і на зілля падучий.
Танцювати і пити не рад –
Біг такого життя вже наскучив.
Я б на тебе одну заглядавсь,
Злато-карих очей на вирву.
Ти б минулого не прокляла,
Пішла б геть, як тебе б не втримав.
Хода ніжна і легкий стан,
Коли б знала ти серцем нерівним,
Як кохати навчивсь хуліган,
Як він може бути покірним.
Я б навіки забув про шинки,
І вірші б писати закинув,
Тільки б ніжно торкатись руки,
Кіс у колір осінньої зливи.
За тобою б навіки пішов,
Хоч в свої, хоч в чужинські далі…
Вперше я заспівав про любов,
Вперше я відрікаюсь скандалів.
Перекладено з С. Єсеніна
С.Есенин
Заметался пожар голубой,
Позабылись родимые дали.
В первый раз я запел про любовь,
В первый раз отрекаюсь скандалить.
Был я весь как запущенный сад,
Был на женщин и зелие падкий.
Разонравилось пить и плясать
И терять свою жизнь без оглядки.
Мне бы только смотреть на тебя,
Видеть глаз златокарий омут,
И чтоб, прошлое не любя,
Ты уйти не смогла к другому.
Поступь нежная, легкий стан,
Если б знала ты сердцем упорным,
Как умеет любить хулиган,
Как умеет он быть покорным.
Я б навеки забыл кабаки
И стихи бы писать забросил,
Только б тонко касаться руки
И волос твоих цветом в осень.
Я б навеки пошел за тобой
Хоть в свои, хоть в чужие дали...
В первый раз я запел про любовь,
В первый раз отрекаюсь скандалить.
ID:
284035
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.10.2011 09:30:21
© дата внесення змiн: 03.10.2011 09:30:21
автор: Михайло Нізовцов
Вкажіть причину вашої скарги
|
