фотографії наші не пожовкнуть.
як добре що тепер не усі вони чорно-білі -
я бачу колір твоїх зіниць.
розбуди мене. розділимо ранок на двох.
адже тіло твоє не бачило сонця з півроку.
лиш битий посуд.
чи чув ти вії мої. їх порух. (?)
я ж бачу тебе замкнутими очима. чи замкненими.
твої доторки. чи дотики. не гірші неба. чи кращі.
не час.
сплети мені жмут годин в зелений светр -
я торкатимусь його скронями.
насправді мій сміх спонтанний.
мов твоє запалення серця.
(розбуди мене. розділимо ранок на двох.)
"сплети мені жмут годин в зелений светр -
я торкатимусь його скронями."
Це мені так сподобалось!
Ранок на двох... А потім буде кава. Вранішня не буває гіркою.
Дитя ВУДУ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
