Зараз чи потім, а яка різниця?
Вже стійкості залишилась дещиця,
Морально виснажений, став пустий,
Немає радості в час будь-який.
Немає сенсу існувати далі,
Десь зморшки, щоки стали впалі,
Сіре обличчя, давно без рум'янця
Свідомість має роль німого бранця.
В очах іскра, ледь тліє, ось-ось згасне,
Тіло не слуха, розум безпристрасний,
Чужий, байдужий до жаги життя,
Здається, що пора вже в забуття.
І наодинці із думками німота,
Нема підказок, тільки пустота,
У чому сенс, коли ти лиш існуєш,
Коли без користі деньки марнуєш.
Чи це фінал, чи всі тебе забудуть?
У забутті, мабуть так краще буде.
Нічого не залишив за собою,
Відсутність не обтяжена журбою.
Ти зайвий, необов'язковий, безнадійний.
Без тебе не погіршає світ білий,
То може досить, все таки кінець,
На фініші життя маячить прапорець.
А поки тут життя, у сторінках,
Воно в Отця тримається в руках,
Кінець вистави, занавіс, фінал,
Тихенько аплодує, повний зал.
Етилен 30.09.2026 11:25
ID:
1069746
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Філософський
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.09.2026 20:10:51
© дата внесення змiн: 30.09.2026 20:10:51
автор: Этилен
Вкажіть причину вашої скарги
|
