Високий, стрункий був, русявий, привітний.
Любив правду, волю, поляну, що квітне.
Минулим цікавився рідного краю.
Біль предків, їх утиск його серце країв.
Багато читав – зі самого дитинства.
Його дратували неправда й безчинство.
Освіту здобув у двох вишах столиці.
І в армії був – думав так: «Це згодиться!»
Істориком став він, служив, працював.
Вивчав тхеквондо, танцював, мандрував.
Здоров’ю своєму щодня кидав пас.
До ВО «Свобода» вступив у свій час.
Міцнив дух протесту Антон і кулак,
Коли Революція Гідності йшла.
Брав участь активну в лютневих боях
І був комендантом у КМДА.
АТО почалась – у «Дніпро» влився враз.
А потім служив в батальйоні «Донбас».
Попасну, Артемівськ звільняв, Лисичанськ.
Відпустку давали – пішов в Іловайськ.
Оточений був, влився у коридор –
Отой, що «зеленим» мав бути» - мордор
Російський вогнем всіх у ньому гостив.
Й Антону у тіло вогонь той пустив.
Загинув. Схилилась калина й верба…
Був хлопець – козак іще той, і нема.
Та мав він готовність у кожнім бою
Віддати життя за країну свою.
Тож вічна Антонові пам'ять і слава!
Хай вільно живе українська держава!
