Дощ? Та ні, для дощу замало.
Просто крапель кілька упало –
Ніжно, граційно, красиво.
Кажеш, періщить злива?
Можливо, ми дивимось в різні вікна?
Одне переповнене квітнем,
Інше пахне осіннім листям,
Просякнутим смутком імлистим?
Я ним помилуюся хвильку,
Заховаю в таємну скриньку
Його тугу, в сірість закуту,
Як від щастя протиотруту.
Заховаю й не дам нікому,
Для надійності впаду в кому.
Помандрую між сни, світами.
Ти зі мною підеш так само?