Сумна кімната і вікно,
Пухнастий кіт, розбита шибка.
Немов в старім, німім кіно,
Жила акваріумна рибка.
Є мрії в кожного свої
І є мета, ну тобто планка,
Десь кличуть співом солов’ї…
А в неї трилітрова банка.
Хоч кожен день давали корм
І свіжу підливали воду,
А їй ночами снився шторм
І були мрії про свободу.
Якби у річку, в течію,
Де берег очеретом вкрито.
Можливо долю там мою,
В нічній воді було розлито.
Були почуті молитви,
Чи то господарю набридло,
Відвезли рибку до води
І випустили біля тирла.
І підхопила течія
Маленьке, срібне рибки тіло.
-Привіт! Стихія ти моя!
І щось раптово рибку з’їло.
Бувають мрії немалі,
Хоч є бажання геть маленькі,
Для когось мало і Землі,
А хтось у банці спить тихенько.
10.08.25р. Олександр Степан.
