Не питай мене, чи любов мине,
Таємниці є у житті.
На початку сталь, а в кінці кришталь,
Під ногами містки хиткі.
Не питай мене, чом Дніпро реве,
Бо минулися ті часи.
Он вже вітер вщух і сповільнив рух
Вод небесних дзеркал краси.
Сам не знаю я, чом печаль моя
Все пришвидшує серця стук.
У грудях пече і сльоза тече,
Як торкаюся ніжних рук.
Я б тобі сказав, що любов впізнав,
Коли сонце лягає спать.
Як згубив свій шлях у твоїх очах,
Там де вічності зорі горять.
Не питай, мовчи і мене навчи,
Розуміти тебе без слів.
Я пишу вірші, щоб в моїй душі
Вогонь пристрасті довго горів.
11.06.25р. Олександр Степан.
