У історії є свій сучасний альбом,
Де завмерли роки на його сторінках.
Час летить уперед, проліта за вікном,
Залишивши сліди на старих папірцях.
Сива прялка в кутку тихо пісню співа,
Глек дірявий забув який смак молока,
А весільний рушник комусь долю встеля
І застигли жита під ударом серпа.
Як молились, жили і покинули світ,
Що вдягали колись, цінували,
Он художник лишив свої кілька робіт,
Щоб його у віках пам’ятали.
Навіть смерть тут застигла в осколках пітьми,
Чужі долі, заслуги, медалі.
Ненажерливі руки тепер у війни,
Додають експонати у залі.
Є великі слова і герої тут є,
Що свободу для нас здобувають.
А про пам’ять коріння, що силу дає,
Знають ті, хто в музеї бувають.
3.06.25р. Олександр Степан.
