|
***
Якось оса влаштувала гонитву за повидлом у пиріжку школяра й залетіла за ним у шкільний клас, де засідав гурток любителів історії. Там причепа мимоволі прослухала розповідь вчителя про жука-скарабея. Жага до повидла ( пиріжок школяр поки сховав до портфеля) відволікала причепу від уважного слухання історичних екскурсів. Та й людську мову комаха розуміла не дуже добре. Частіше за усе, вона чула від людей при підльоті до миски варення або скибки кавуна : "Киш, гарикало!" за чим слідувало махання руками, газетою, капцем. А тут стільки нових слів доводиться слухати...Однак, на паперовому плакаті шпичка узріла малюнок жука-скарабея на фоні пірамід, сцен поклоніння йому людей у чудернацькому одязі (на деяких були одягнені капці й вони тримали газети, які вчитель назвав папірусами). Усе це складно розумілось смолою, але дещо вона все таки второпала : " скарабей-священна. комаха....талісман на щастя...символ багатства...". Сльота навіть трошки забула про повидло : "О! Я знаю одного скарабея,! Живе неподалік. Це ж, мабуть його намалювали двоногі в капцях й кажуть, що він приносить багатство й успіх. Оце я вдало залетіла!", - хижачка радісно загуділа й замислилась. Скарабей не виглядав мов крез, увесь час катав кульки із гною до своєї нори. Накатає побільше кульок і живе потім, поїдаючи нажите. Був той жук мовчазний, не вітався при зустрічі, ні з ким дружби не водив. Була в нього колись дружина-жучиха, та на неї наступив кінь, за яким парочка йшла в очікуванні гною. З тих пір Скарабей жив нежонатим. Осі він ніколи не подобався, його складно було з'їсти бо захищав міцний панцир. До того ж гноєкат увесь час перебував в атмосфері гнойних випаровувань, що й складало сенс його життя. "Гівноїд",- презирливо думала про нього надоїда. Однак розповіді двуногого у школьному класі, оті вражаючі малюнки щодо поклоніння скарабею від могутніх істот, що вміли варити варення, зачарували строкату хижачку. "Мабуть є в нього щось дуже цінне й коштовне у норці. Золото, монети. А може, навіть й варення!", - вирішила оса й полетіла шукати скарабея. Той був зайнятий звичною справою. Купу гною біля нори він доїв та чвалався у пошуках свіженького. А свіженького щось не траплялось. "Де ж ви, мої любі тваринки?", - занепокоєння думав символ багатства й вдачі, озираючись навколо. Ані гною, ані його виробників поблизу не було. Лише прилетіла якась осачка з пропозицією одружитись на ній. "Гній виробляєшь?",- суворо спитав Скарабей. " Ну...я постараюсь", - запевнила хижачка. "Ти краще подивись, яка я зваблива, яка у мене тугенька гузниця у полоску, яке еротичне жало...", - томно дзиринчала іржа. "Буду чекати тебе з походів, охороняти твої скарби. Домовились?" - на льоту пропонувала претендентка. Та жук вже її не слухав, він прутко повз у пошуках їжі. Ось нарешті знайшлося місце стоянки коней. Гною там було стільки, що мовчазний жук проскрипів задоволено "Оце так скарб!". "Де, де, скарб?" - пожвавішала оса - "Я допомогу тобі його доперти до нори". "Годі базікати, допомогай!", - повелів скарабей й принявся катати кульку. Нічого цінного для себе причепа на бачила поки, й щоб краще роздивитись, приземлилася й почала нишпорити біля кульки у пошуках багатства. Жук швидко накатав величезну кулю. Йому було мало і він попрямував її до інших кінських родовищ. Оса усе виглядала щось цінне у купі гною, що катився біля неї, невдало підлізла під нього й закаталась. Скарабей-трудяга був у захваті від конячої спадщини й нічого більше не бачив і не чув. Не почув він писку хижачки, яка опинилась серед прошарків, не звертав увагу на її відчайдушне дригання. Він знайшов справжне багатство й прикидав наскільки йому цього вистачить. Через тиждень сніданків, які плавно переходили у вечері, скарабей наштовхнувся у гної на мертву осу, що так і змогла вибратися з купи драгоцінної для жука речовини. "Як вона сюди попала?" - подумав скарабей, невдоволено переступаючи лапками. "Зайняла тільки місце, без неї було б більше делікатесів" - вирішив він, зітхнувши.
ID:
1039979
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.05.2025 10:54:09
© дата внесення змiн: 18.05.2025 13:50:35
автор: Олесь Ефіменко
Вкажіть причину вашої скарги
|
