Арабески нескінченні на подвір’ї біля хати,
Як любила я в дитинстві по траві м’якій ступати,
Заплітаються у килим дивовижні візерунки.
Щось в траві шукають кури й набивають свої шлунки.
Бабця, буцімто ворожка, у пучки спориш збирає
І тихесенько-тихенько до травички промовляє.
Світляки рожевих квітів на зеленому покрові.
Наче мед, короткі миті щастя простого земного.
09.08.2024
Чудовий вірш! 
