Далеко на шафранних берегах,
Де море шепче персикам і туям,
Твій погляд пригадав я, дорога,
Що сяйвом диво-яхонтів чарує.
Від арій солов’їних між троянд
Чуття вогнем інакшим затремтіли –
Закуций у людини всяк талант
Відбити річчю серця сад розцвілий.
Мені би узбережжям до зорі
Чвалати в теплих мріях із тобою –
Забудьмо ж негаразди всі старі
Хоч трохи попід вічності габою!..
Несила тамувати пал простий,
Що юнню звикли звати між народу,
Тому й тебе у пісні піднести
Кортить іще нечуваній відроду.
Щоб пристрасті цій заздрив, дорога,
Усякий, хто подібною квітує,
Й далеко на шафранних берегах,
Де море шепче персикам і туям.
16.І.24 р.
