Дорога. Дамба. В навушниках на повну гучність Піцца. Поруч проходять зовсім незнайомі люди. Хтось з них посміхається. Хтось поспішає додому. Хтось закохано дурачиться і тримається за руки. А я дивлюсь на небо і думаю: хтось з них замітив, що небо виграє дивовижними кольорами(від темно фіолетового до ледь-ледь жовтогарячого). Так швидко одні кольори змінили інші, як люди... І ось майже привична темнота. Ланцюжком викладені дорожні фанаріки із далеку доноситься запах диму. Залишилось дочекатись зірок на цім вже надто синім небі...
|
|
