був один момент.
момент,який завжди рвав на куски із середини і ще рватиме не раз..
зараз це момент слабкості
але хіба ми в праві називати слабкістю те,що робило щасливим ?
хіба ми вправі забороняти собі відчувати сум/чи радість у певні моменти..бо ці моменти підкріплені чимось сильним.
чимось,що надихало та давало сили ?
ні,не вправі
не варто забирати у себе емоції.забороняти собі думати чи відчувати
жінка повинна бути слабкою.
за умови, якщо біля неї сильний чоловік..
я завжди вважала себе сильною. і друзі дивувались,як мені це вдається
труднощів було море.зламатися могла не раз..та не ламалась
але ця псевдо -сила дорого мені вартує
І всеодно не можу написати все як є
бо немає що писати
не прозою.не потоком думок
зранку все буде так,як має бути
просто надто приємно та водночас боляче дихати нічним повітрям у себе на балконі і при цьому переживати міні-трагедію у душі..
|
|
