люба моя і кохана пані Аллочко megel! дуже чесно зізнаюся Вам, що довго сиділа і роздумувала над рубрикою до цього вірша: Філософську лірику обрати, чи Жартівливий вірш... обрала все-таки філософську... сьогодні у мене настрій такий -- гарний настрій... але темою цього вірша, а саме головне, словами Вашими, я зовсім не легковажу... це вірш серйозний... так же воно і є -- всі наші досвіди, знахідки, почуття, передчуття -- удачі і невдачі, болі і радості, слова і о`брази -- це духовна енергія... а вона не може зникати з закриттям сторінки чи навіть сайту, зі зникненням (якими не були б причини...) поета... отже, все це не даремно робиться, у всього цього є велика, вселенська мета... може, занадто масштабна, з огляду на бажання і амбіції кожного з нас... на теперішній час, скажімо... але -- ми, поети, люди, що в міру кожен своїх здібностей і сили Духу, сили Слова, Хисту -- як краплини окремі, але у якійсь спільній (хоч ми її і не усвідомлюємо) сфері... коли таких крапель набереться потрібна кількість -- станемо ОКЕАНОМ... тобто, Генієм... хоча, кожному з нас воно може і... тут і зараз, хотілось би... та з огляду інтересів Вічності -- у трудах наших -- є смисл... великий смисл... я так думаю...
дякую Вам за щирість і за дифірамби! це орієнтир і одночасно бальзам на душу...
Дякую, Алусю!
Мені важко це пояснити, але я іноді подумки спілкуюся з Вами. (Взагалі це дивні речі, як можна відчувати через інтернет, через екран людину, яку ніколи не бачив у реальному житті???)
Десь у Ваших коментарях з"являлися ненароком улюблені мною: "Солодка Даруся", "Оскар і рожева пані", Заповіт Матері Терези...
Ми просто з Вами говоримо однією мовою...
Дякую Вам, дорогенька Алочко за Ваші іменини серця!
Як приємно говорити на одній рідній мові!
І за Ваші порівняння з малюнками моїх віршів - особлива вдячність!
(пам'ятаю, пам'ятаю про техніку "скань" )
А тут насправді: рвучко, простим олівцем.
Спасибі, що відчуваєте серцем.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
обрала все-таки філософську... сьогодні у мене настрій такий -- гарний настрій... але темою цього вірша, а саме головне, словами Вашими, я зовсім не легковажу... це вірш серйозний... так же воно і є -- всі наші досвіди, знахідки, почуття, передчуття -- удачі і невдачі, болі і радості, слова і о`брази -- це духовна енергія... а вона не може зникати з закриттям сторінки чи навіть сайту, зі зникненням (якими не були б причини...) поета... отже, все це не даремно робиться, у всього цього є велика, вселенська мета... може, занадто масштабна, з огляду на бажання і амбіції кожного з нас... на теперішній час, скажімо... але -- ми, поети, люди, що в міру кожен своїх здібностей і сили Духу, сили Слова, Хисту -- як краплини окремі, але у якійсь спільній (хоч ми її і не усвідомлюємо) сфері... коли таких крапель набереться потрібна кількість -- станемо ОКЕАНОМ... тобто, Генієм... хоча, кожному з нас воно може і... тут і зараз, хотілось би... та з огляду інтересів Вічності -- у трудах наших -- є смисл... великий смисл... я так думаю...
Поможет он или...
Але ж - обговорю, подумаю.
)
Знаю давно, ти відчуваєш кожен мій вірш. 
</span></td></tr></table><br><br><table border=0 cellpadding=3 cellspacing=1 bgcolor=#F57979 width=80%><TR bgcolor=#FFF1E3><TD COLSPAN=3><IMG SRC=){kind=link}