Спасибо, Аллочка, за поддержку! А то заклевали меня тут безвинно... Сижу, рыдаю, лист петрушки срываю, пожую, не глотаю, потому что рыдаю... (Размерчик одолжила у Т.Г.Ш., пусть простит).
Так, зовсім недалеко. Вздовж колючого дроту кордону з Іраном їздила в "уазику", а там і Турція недалеко. Турецьке телебачення без супутникових антен можна було дивитися.
вірші приходять до мене уже самостійно обравши форму свою -- я не сперечаюся, навчилася врешті не сперечатися з ними... приймаю такими, якими їм хочеться бути...
Дякую, пані серця мого Алло за щедрість Вашу невичерпну... хай збудеться сказане:...якою мірою міряєте -- такою одміряно буде й вам...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Спасибо, Алла! 
Особливо порівняння з панчохою 
. Щоб бути поетом, Сонечко, треба вчитися сприймати світ голими нервами, боліти душею за все і всіх. Треба любити слово так, щоб серце пекло від неграмотного й некультурного до нього ставлення. Тут багато хороших поетів. Шукай, вчися. Бажаю успіху.</td></tr><tr><td bgcolor=#FFFFFF align=center valign=top>30.10.2011 - 12:07</td><td bgcolor=#FFFFFF><img border=0 align=middle src=img/answ.gif width=19 height=21> <span class=answ>Дякую за комент, но я правду написав у цім віршику!!! Можливо вона для тебе болюча і ти ){kind=link}