Дааа...вошла в образ! Всю ночь на сайте, смеюсь непонятно с чего. Чой-то со мной неладное ! На предыдущее стихо, что выставила на сайт знакомств, неоднозначная реакция - тикают мужики! Слава тебе, Господи! нормальные не боятся! а то задрали с весенним синдромом!
- Да уж... смотреть на многие вещи противно...
...а ведь ещё именно во всём этом нам ещё и жить приходится!
----------------
- ПРОРВЁМСЯ!
- Вперёд! В светлое будущее!!!
Мила Алло, дуже перепрошую, за те, що вчасно не подякувала за коментар. Не знаю, яким чином пропустила, адже твоїм словам я завжди дуже рада. А це якось забігла до свого Марева і бачу ти зі мною розмовляла та ще й як гарно. Прийми вибачення за таку прикрість. Я дуже, дуже вдячна твоїм словам і завжди чекаю у гості.
о, це відверто навзаємні почуття -- приємність співзвучності... від внутрішнього "світу" плитки, у якій співає вогонь і до масштабів Всесвіту... Ви абсолютно праві, казавши, що розміри -- абсолютно відносні поняття... Микола Руденко -- геніальний НАШ філософ, доводить це не тільки лірикам, але й вченим-фізикам... усі ми і усе ми -- є БОГ...
І я тебе люблю, Аллусю, за те, що ти відкрита, пряма і душевна людина! Дякую тобі, серденько! Значить, вірш дійсно чогось вартий, якщо ти написала такий коментар...
троянці... це історичний приклад, як чужа брехня осліплює серця і розум цілого народу і зводить на манівці, бо за чужою брехнею завжди чужий же інтерес, мета.... СВОЇХ пророків слухати треба, бо мудрість у них "СВОЯ"... а пророків у нас катма, бо ми їх не слухаємо уже давно, от вони й мовчать... а якщо й кажуть, то тихенько, бо ми їх не чуємо... хоч ми, українці,окремо взяті, і вважаємося інтровертами -- заглибленими в себе, але виходить такий цікавий парадокс -- політика наша -- неодмінно екстравертна -- хто б не опинився на верхньому щаблі "сідала" владного -- те й робить, що в усі сторони головою крутить -- назовні! нема, щоб під ноги дивитися... внутрішніми інтересами перейматися, про свій інтерес дбати (про свій приватний всі вони дбають, не соромляться і не втомлюються -- скарби Полуботка, скарби Самойловича -- звідки то ті скарби бралися?.. і нинішні "окупанти" задніх у цьому ділі не пасуть), на свій народ покладатися, шанувати однокрівців своїх -- все шукають добра десь, на допомогу чиюсь розраховують... це наївність чи глупота? чи гординя? чи хвороблива зневага до всього свого і своїх? московський вектор, європейський вектор -- які дурниці! існує для нас єдиний вектор -- український, ото і все. СА-МІ! і Бог нам в поміч! може це і є та велика таємниця, якої ніяк не можемо осягнути?...
дякую, пані Алло, за розмову, завжди цікаву, і за відчуття співзвучності...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую тобі, серденько! Значить, вірш дійсно чогось вартий, якщо ти написала такий коментар... 
