"Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава,
І воля святая!"
Тарас ШЕВЧЕНКО
народ – це Тіло.
а його Провідники́,
прийдешнього
Провісники пророчі,
Провидці, Світочі –
то - Очі…
щоб Тіло
не зблукало
в темінь ночі,
не розгубилося
у безвісті пітьми –
як оце зараз
ми…
блукаєм сліпотою
поміж дня,
як безпорадні
в стра́ху
поторочі.
сліпці окаті…
кого шукаємо?
чого ми хочем?
вогню?
меча? –
погонича?
чи ката?
палітра вибору –
строката…
підступна
втрата…
занадто довге
панування ночі:
допоки Сонце ізійде –
роса нам
без останку виїсть Очі
(потрійно плюнемо –
хай пропадуть
слова ці
на́пріч
непророчі!)
… надто заба́рна
переддо́світня пора!
а ми усе віщуємо,
як сови,
і закликаєм –
заклинаєм! знову
на лихо власне
безголове:
«Подай нам ліде-ра!»
чужого,
хоч би якого,
аби лиш вів…
аби лиш – віз,
аби лиш підтюпцем
за возом бігти…
аби лиш мозки
власні не товкти –
самим! не думати,
куди НАМ треба йти!
«…прийдіть –
і володійте нами!»
довічний знак, тавро,
рубець палаючий
ганьби і страму…
почули!
не загаялись –
прийшли і володіють:
як зажадають
і як уміють.
зійшла
червоною калюжею зоря!
не нарікайте ж бо,
осліпленці, на пута –
спокута!
а на додачу –
зажерливість поводиря!
козла відпущення –
та не гріхів чужих!
а того цапа,
що послідовників своїх
на бойню водить:
сам через пройму
в огорожі переходить,
а однокрі́вці –
бездумні кози,
барани і вівці –
стоять отарою
спосеред рі́зниці –
безглуздо топчуться –
де ж «лідер»?
але
нема очільника…
і отвір зник:
дотепник
і кепкун –
старий різни́к.
цап-провокатор…
таких багато
немає
в стороні своїй
пророка?
то йдіть за лідером
чужим!
сліпим – морока.
питаємо:
а де ж Поети наші?
де наші непохитні вої,
духовники,
де наші генії, герої,
срібноголосі
наші співуни́ –
де ж бо вони?
а там…
…аби на ноги
зіп`ялось котре –
в Москву,
в Москву!
там більші гроші,
і там
поводирі «хороші»…
нашого цвіту
уже
по всіх світах:
по наймах,
попід тинню…
ми – діти
Батька-Журавля:
і не випа́дком,
мабу́ть,
наш татко –
сезонно-перелітний птах…
Москва себе вже показала:
ми
у холодних
і слизьки́х її руках
раюємо століття-ми.
так любить нас Москва
«і без закону»,
як змії водяні
провидця давньогрецького
Лаокоо́на –
в гурті з синами…
так обіймає,
що спасу жодного
немає.
…інші стару
розбещену Європу
(як і раніш…)
лизнути пнуться
в цилюлітну …
ту, що римується…
нас там чекають?
готують обій-ми ?
старця́ми!
для них єдино лиш
цікаві ми.
вже так ота
цивілізація
й культура золота,
майже свята,
вже так од байдиків
розпухла й розжиріла,
так знахабніла,
що й не приховує
у чім її мета:
для них
не люди ми –
лишень дешевая!
робоча сила…
такі нам випали
в зага́лі
європейському
права –
читай:
худоба тяглова…
«брати́»
по території і в дусі!
якраз…
та сама Христя,
щойно без намиста,
той самий вовк,
щолиш в овечому
кожусі…
Гей, пе́нтюхи!
того́ хотіли?
поки співали, сі́яли
й себе плодили,
нас хитрощами
навіч осліпили,
позаганяли,
як худобу, в я́рма –
пручатись дарма?
Труд
став повинністю
без смислу і плода –
робота рабська
в замін кори́сного
і творчого Труда!
омана і мана́.
нам Бог поможе,
прокиньтесь же зо сна!
ми – діти Божі,
а не сліпе
м"язо-кісткове тіло,
дешева сила
і сировина!
на наші мозолі дешевизна́ –
цинізму
європейського вина́,
захла́нні
і хазяї заокеа́нні,
та й самозванець «старший брат» -
ординець-кат,
що тут, під самим боком,
у шкуролу́пстві
не відстане й кроком…
так само
домоткана
«еліта» наша
самозванна:
здирають
по сім шкур з братів,
збиткуються
з сиріт і вдів
і тими ж
загребущими руками
церкви будують
і возводять храми!
розбещена
мораль поводиря...
на Небо
не візьмуть за хабара.
ми – наче ті троянці
перед сами́м
падінням Трої:
плекаєм лідерів,
оспівуєм героїв.
… ще й жеребець
під мурами
доща́ний –
приваблива
небачена споруда!
і раб ахейський,
вбогий і поганий,
так солодко
нашіптує
про чудо…
- Не слухайте Сино́на,
городяни!
в його вустах
засіялась брехня:
загибель ваша
і загибель Трої
у череві ахейського коня!
се одоробало
закиньте в море,
бо буде лихо,
буде в Трої горе…
та не почули городяни
мудреця,
жерця
із храму Аполлона,
СВОГО провидця,
духовного отця Лаокоона,
прокралась їм
в довірливі серця
брехня
раба підступного Синона…
отак
незрячий палець
вибрав зряче око!
і смішно, й глупо,
і класично,
і жорстоко…
ніхто не рятував Лаокоона,
богами даного
духовного вітця,
упившись
побрехеньками Синона,
задурені троянці
затіяли пісні і танці
і потягли за мури
жеребця…
так осліпив їх раб
царя з Ітаки:
хто слухає рабів ,
то замість голови́
на в`язах має
дулю з маком.
…от ми прокинемось –
а дальше що робити?
рубати, бити?
обух сталити,
гартувати зброю?
народну волю
у кривлі купати…
до Волі –
через братовбивство
й втрати
іти?
я заперечу
однозначно –
ні!
бо перемога –
то не віко на труні…
не кров –
на знамені́.
таке уже не раз було,
та до добра
не привело,
бо Воля –
не буйний вітер
в Дикім Полі.
свобода – Дух!
свобода – Бог,
незламна Сила,
Світло!
у кожного всере́ди-ні,
як голос,
прихований
до Часу
у струні…
зведем у точку
довгу сю
балаканину:
світай, Людино!
розви́днюйся
ізсереди́ни:
бо МИ - не стільки те,
що ми їмо,
а те -
що думає-мо,
віри-мо...
…чи вдасться
поневолити Дніпро,
як буде вільною
сама в собі
кожна окрема
хвилька і краплина?
…і свідчить нам
нескорений Славута
про пору часу
незабуту,
коли домашні Мудреці,
наші духовні пра-Отці,
ві́дали правду Всесвіту –
просту,
для всіх живих
і упокоєних – єдину,
вели до світла
і плекали, як перлину,
кожну людину!
ввесь рід – Родину!
Нарід,
й благословенну Богом
Україну…
прозріємо!
розклепим ясні Очі!
перед Світанком –
безпорадна темінь
ночі.
Підтримую Вас, згоден. Так, хоча я теж стояв на холоді підтримуючи помаранчеву революцію та вже тоді було видно багато негативного. Ми повинні розуміти - революції це ошуканство і ніщо інше. Хто був перший революціонер? Чій це винахід? Дивімося в корінь! Це був Люцифер, якого за зраду було наречено сатаною. А всі революціонери його послідовники - свідомі ошуканці чи несвідомі їхні помічники. Божий План - Еволюція, еволюційний розвиток людства (не за Дарвіним); на рівні інтелекту Істину не збагнути, на цій сходинці еволюції ми повинні зробити крок від колективного підсвідомого до колективного свідомого, а це духовний рівень. Радий нашому спілкуванню
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...отак і знаходимося... отак і гуртуємося - поволі... і це важить, бо "...де двоє-троє во Ім"я Моє - там і Я з вами"... на все свій Час...
стосовно "першого революціонера" - це геніально!
...свого часу я достеменно "роздлубувала" основоположну тему - "ПРИРОДА ЗЛА" - так мав називатися вірш... я все вже продумала, написалася перша строфа - вона багато обіцяла... і тоді голос, який оберігає мене - застеріг...
сказано було дуже просто:"Не лізь туди..." - коли звучить цей спокійний Голос (там немає ні наказу, ні побажання, ні натяку - там, важко навіть сказати що - там ніби саме поняття... без відтінків і сутінків... ці фрази сприймаються одразу як "так є" - і все... хоча - вибір завжди за тобою, і ти знаєш це... ніхто не неволить - підказують, а ти - як хочеш...) - ну, я одразу тему відклала... мабуть, назавжди...
можливо, я кудись дуже далеко "залізла"...
то в основі основ зла, як я тоді зрозуміла - хто б подумав? - ПОРІВНЯННЯ - себе з іншим - і як результат - ЗАЗДРІСТЬ... оце і є основа зла (у моєму зануренні...) бо дальше все - похідне від заздрощів... хіба не в заздрощах причина повстання Люцифера? а звідки вона (заздрість)у ньому взялася? - бо порівняв себе з Першим (він був Другим, зовсім поруч... але - виявилося мало...)
то отже, замість того, щоб ненавидіти владу, олігархів, усілякий інший бруд нанесений (а в основі їхніх основ - та ж таки заздрість одне до одного... постійні дорівнювання - в кого більше... перегони...) то, замість ненавидіти, а це означає - заздрити їм!.. так?.. - варто б людям на планеті (і в нас, в коханій нашій Україні...) - почати з невеличкої простої гри - навчитися не порівнювати себе... а просто і з задоволенням бути СОБОЮ, бо кожен із нас - прекрасний по своєму... хтось уміє творчо вулицю підмітати, а хтось - музику писати... обидва достойні шани і любові люди - кожен сам собою... окремо взятий... - бо - творчо трудяться - з натхненням, з любов"ю роботу виконують свою... і та, і та робота - однаково потрібні...однаково можуть бути творчими - усе ж залежить від ставлення людини до себе, своєї творчості...
я шаную двірника, який ідеально орудує віником, наспівуючи, більше, чим співака, яким "торгує" продюсер, який співає тільки за гроші... тому серед них (шоу-бізнесменів) і немає щасливих і задоволених життям людей... бо тільки процес творчості дає радість, навіть більшу, чим сам результат... а творчість - це... спонтанність... а спонтанність - це - свобода...
довга це розмова і цікава...
дуже радія я знайомству з Вами... вже тільки тОму, що десь у світі нашому великому Ви - є...
будемо бачитися... це гарний сайт... тут немає агресії...
усіх Вам благ...
ВРАЖЕНИЙ. Просто могутній вірш, кожний рядок як удар молота по ковадлу і як набат для України, щоб коли згущується темрява перед світанням, всі збудились зустріти сонце. Отже, ПРОЗРІЄМО І БОГ НАМ ДОПОМОЖЕ
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! ...основна ідея тут якраз і є "духовна трансформація", як Ви це сьогодні висловили у привітанні, у мене вона тільки іншими словами виписана:
світай, Людино!
розвиднюйся
ізсередИни...
це єдиний шлях - революції криваві - це не вихід... перевірено ж усією історію цивілізації (якщо це цивілізація...) людської... краще сказати - історією людства... ні одна "силова" революція не дала свободи жодному народові... і це факт...
революція - боротьба за привілеї... народ підтримує лозунги "за свободу", бо вічно прагне свободи тієї.. але "переможці" - що роблять? сАме! отримують привілеї собі (народ, як і завжди - усього лиш маса..)і стають такими ж або й більш агресивними визискувачами і гнобителями - бо тепер бояться привілеї СВОЇ втратити... і весь механізм...
свобода спільна можлива - якщо вона оселиться в кожному окремому індивідові, як життєва потреба і необхідність... умова... коли свобода і життя стануть не просто синонімами, а одним і тим самим поняттям... і це можливо... і так буде, бо це - єдино-можливо... єдиний вихід із цього тупика, в який забралося наразі людство... інтелектом - у третьому тисячолітті, а почуттями (серцем, душею - усе ще у мавп"ячих зграях (макакових..)...)
тому - духовна трансформація - єдиний путь...
..після великої французької революції Жорж Санд, яка так активно в неї вірила і навіть осторонь не стояла - написала в одному з листів: "...сволочі стали інші - от і все, що змінилося..." тобто, на місця попередніх "сволочів" прийшли наступні - інші (за іменами)- учорашні революціонери... але такі самі по суті своїй...
тому - тільки духовний ріст і розвиток кожної окремої ОСОБИСТОСТІ, індивідуальності... і тоді - любов до ближнього - реальність... природна... бо тільки вільна і незалежна людина здібна поважати свободу і незалежність іншої - як цінність, як рівність, як Богоправо індивідуальності... найбільше нанавидять незалежних - раби... тому раби - найкращі погоничі, наглядачі, "надсмотрщики"... це те, що наш народ підмітив у приказці: "не дай Бог з Івана - пана, а з свині - господині..."
ох... розговорилася я... просто розщебеталася... дякую Вам за такий славний привід - порозумувати наніч... перед сном...
вибачайте, якщо занадто...
(була вражена і знала, що все вже "не вдалося", коли у розпал Помаранчевої "революції" - в наметах на Хрещатику, тобто - у самій зіниці подій - почали роздавати - не всім! - нашвидкуруч виготовлені посвідчення "учасник революції"... - ну, все, подумала я... нові сволочі... нова еліта... за пільгами підуть - з папірцями оцими... одразу ж, як тільки усе скінчиться переможно... і це - кінець...) - кінець настав раніше, і до роздачі пільг не дійшло... але - механізм! класично і традиційно...
я "посвідчення" просто не взяла... пільги... от і все...)
ДОЗЕМНИЙ УКЛІН ВАМ ЗА ПРЕКРАСНИЙ, ГЛИБОКО УКРАЇННИЙ ТВІР-МАНІФЕСТ.
Дозвольте принагідно пропонувати його в достойні журнали...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пропонуйте, любий друже-брате мій! за честь матииму... і вірю, що обрані Вами видання будуть справді достойними уваги Вашої. нехай тільки не правлять! хай, як-но що -- викидають цілим... правити не треба -- хай "дурь" кожного видною буде... маю такий гіркий досвід редагувань, що просто наперед відмовляюся від "допомоги"... оце єдина умова моя...
Зрозуміле тепер те "угу"... Велична праця, пані Валю! Кожне слово - мов ніж у душу юродиву, вбрану в овечу плосколюбість! Але скільки ще нам треба йти, щоб виходити з себе молодшо-непригодо-вторинність?.. Щира шана Вам, дорога Поетесо!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Кожне слово - мов ніж у душу юродиву, вбрану в овечу плосколюбість!" --
Лесю, дякую Вам... од Вас уже підсвідомо чекаєш чогось несподіваного і оригінального -- і жодного разу таке чекання не марне -- "ніж у душу юродиву"... "плосколюбість"! -- геніально!
...єдине лиш -- я поет... і Ви -- Поет... і ще добрий десяток "дівчат" на сайті... поетеса -- то інше, похідне від основи... душа -- не має статі... але, можете не зважати на цей "аналіз", то -- виключно моє неприйняття... індивідуальне несприйняття слова... Лесю Українку офіційно називають "великою українською поетесою"... Поети не бувають маленькими чи великими -- це як щастя -- воно не залежить від розмірів: або це воно, або не воно... Одне слово -- одноймениця Ваша -- Леся Українка -- ПОЕТ і все... отакі на сьогодні "замітки на полях"... не зважайте, то -- до слова...
Шевченко вже яким поетом був, та й то нічого не змінив.Ісус Христос не змінив, не "переіначив людей божих, ба ні, - ще гіршими стали!"Наша роль винатково просвітницька і тут Ви посідаєте дуже чільне місце!Браво!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
лупаймо сю скалу,
нехай ні жар, ні холод
не спинять нас...
дякую, пані Віро, за відгук Ваш... от Ви сказали мені гарне слово, і вже змінили мене до кращого... хоча збоку, можливо, не так і помітні переміни, що сталися в мені... окрім посмішки... а Шевченко "міняє" нас, ЛЮДЕЙ, і до сих пір, і надалі буде... нам, ЛЮДЯМ, потрібна впевненість у тому, що ми не самотою такі, є інші, близькі нам духом -- таке допомагає йти до світла, хоч як важко й було б... тримаймося разом... і Син Божий з нами...
Саме такі слова постають чи не єдиним Світлом ,в якому украінець може побачити себе і стати Людиною.А джерелом отого світла є Поет -поет від Бога -Ви,Валю.Сильно,владно,сміливо.Дякую.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба пані Ольго, прийміть найщирішу мою подяку -- і серцем і рукою -- за такі високі слова Ваші! чи можна мріяти про щось більше, чим визнання Поета -- Поетом? після сказаного Вами, можу дозволити собі найголовніший висновок мого життя : я -- Поет... бо маю свідчення тому -- слова Ваші ...
Громадянська позиція заявлена дуже чітко, це позиція українського патріота. Хто захоче почути - почує!
Прозріємо!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на тому стоїмо -- на тому й стояти будемо. Поза сумнівом -- прозріємо, а коли -- то питання Часу. Дякую, пане Василю, за почуття РОДУ.
...Микола Верещака вмер... писав мені, що Ви -- друг йому, глибоко Вас шанував... думаю, мав од Вас взаємність... хай Бог згадає ім"я новопреставленого Миколи у Царстві Небесному і дасть йому стільки Любові і Свободи, скільки потребує душа його...
Ого! Яка глибока паралель з Троєю напередодні загибелі!
Так хочеться вірити, що це - лишень літературна паралель. однак історія наштовхує на інші припущення: ми завжди продавались. Чому, Господи, у нас ставало сили воювати у чужинських арміях, а, як доходило себе відстояти, ми завше пасували?
Знаєте, пані Валю, є вірші, які варто було б читати на площах при великім зібранні. Цей - саме такий. Кланяюсь Вам низенько, з радістю, що одну справу робимо.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
троянці... це історичний приклад, як чужа брехня осліплює серця і розум цілого народу і зводить на манівці, бо за чужою брехнею завжди чужий же інтерес, мета.... СВОЇХ пророків слухати треба, бо мудрість у них "СВОЯ"... а пророків у нас катма, бо ми їх не слухаємо уже давно, от вони й мовчать... а якщо й кажуть, то тихенько, бо ми їх не чуємо... хоч ми, українці,окремо взяті, і вважаємося інтровертами -- заглибленими в себе, але виходить такий цікавий парадокс -- політика наша -- неодмінно екстравертна -- хто б не опинився на верхньому щаблі "сідала" владного -- те й робить, що в усі сторони головою крутить -- назовні! нема, щоб під ноги дивитися... внутрішніми інтересами перейматися, про свій інтерес дбати (про свій приватний всі вони дбають, не соромляться і не втомлюються -- скарби Полуботка, скарби Самойловича -- звідки то ті скарби бралися?.. і нинішні "окупанти" задніх у цьому ділі не пасуть), на свій народ покладатися, шанувати однокрівців своїх -- все шукають добра десь, на допомогу чиюсь розраховують... це наївність чи глупота? чи гординя? чи хвороблива зневага до всього свого і своїх? московський вектор, європейський вектор -- які дурниці! існує для нас єдиний вектор -- український, ото і все. СА-МІ! і Бог нам в поміч! може це і є та велика таємниця, якої ніяк не можемо осягнути?...
дякую, пані Алло, за розмову, завжди цікаву, і за відчуття співзвучності...
Такий тверезий погляд,такі палкі заклики схаменутися-я вражена цим вибухом емоцій та почуттів!..От і Вам увірвався терпець,люба Валю...Ви завжди були такі спокійні,стримані і толерантні,а тут-на тобі!..Так,людське терпіння не безмежне і рано чи пізно воно дійде до накалу.Терпимо,як оті сліпі раби,закриваємо на все очі-моя хата скраю,лише не чіпайте...Чи ж ми не гідні кращого життя?Чи не заслужили на нього за роки знущань і ганебного рабства?Доля держави в руках її народу.Та чи прозріє той народ?Як писав великий пророк Шевченко:
...А щоб збудить
Хиренну волю,треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру-
Та й заходиться вже будить.
Достойний вірш Ваш-справжній маніфест!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєте, любий Одуванчику, кажуть, що часто крок уперед -- це результат доброго копняка ззаду дай, думаю, і собі "копну", може порушиться цей стан нестабільної рівноваги і зрушимось... хоча -- глас волаючого в пустелі... але понад усим -- я і вірю, і знаю -- ПРОЗРІЄМО.
Хочеться вірити,що ці слова пророчі: прозріємо!
розклепим ясні Очі!
перед Світанком –
безпорадна темінь
ночі.
Дякую Вам за таку поезію.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
все буде так! відродиться варна брахманів... відкриємо Очі і вже не будуть нас водити попід тинню... так було -- так буде! а зараз важливо -- світати зсередини, чим швидше -- тим швидше сонце зійде... все від нас самих залежить, НЕ ВІД "ОБУХА"...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о! дякую Вам -- перша ластівко! бо я тут якраз сиджу і "тремчу" -- що ж я осе натворила? як воно сприйметься? монументально -- це вже не погано, правда ж?...