Андрій Чернівець: а я кажу брату з Красноярська, як твій син буде стріляти в мого, а мій в твого, тільки мій за свою країну, а твій загарбником, як ми тоді один одному в очі поглянемо, що скажуть наші матері, рідні сестри? хочеш землі, приїзжай, дід з бабою вже не можуть ті гектари обробляти, пустує земля, бери і працюй. А він каже, єто ви пошлі на поводу амерікі, врага нашего, а путін правильно делаєт. Пуцін йому важніший за брата, українську половину родини. І як його переможеш?
19.10.2014 - 13:48
Слухають Путіна, а не своє серце, рідну кров.Колись прозріють...
Андрій Чернівець: куди хотіли туди і потрапили (СССР давно в могилі) за матінку Україну без російських нацистів, за інтернаціональну українсько-єврейсько-молдовсько-бялорусько-вірменсько-татарсько-хакасько-нігерійсько-...країну.
15.07.2014 - 23:22
Рано или поздно, вы - будете в пекле.
Я даже не жалею о том, что черти, ваши ближайшие родственники, не вымолят вас оттуда.
Тем более, что вы попадёте в то место куда стремились.
За реализацию этого проекта, по обретению вашим племенем, данного, желаемого, с удовольствием, подниму чашу
Андрій Чернівець: Брат - це родове поняття, яке стирається після четвертого, пятого коліна. Які мені мордовці, чи хакаси, чи чечено-осетини, чи рускіє брати? Можливо товариші, чи противники, чи конкуренти, чи партнери, чи вороги. Але не брати. А Росія, як держава - це класичний багатовіковий ворог України, хоча на ній і живуть мої брати, мої партнери, мої противники, і мої вороги. Дякую за патріотизм.
15.07.2014 - 17:53
Дякую,Андрію, і погоджуюсь з Вами, це вони нас братами називали " Украинский братский народ".
Андрій Чернівець: Зимове прибирання на Майданах не можуть відірвати українця від землі. Посадив бульбу, кукурудзу, буряк і багато іншого. Ви знаєте земля наша і в руках наших і в крові нашій. На жаль її немає у жилах багатьох можновладців, яким вдалося викараскатися на вершину харчової піраміди. Але і у тим, у кого вона міцно засіла у попереку, не дає вповні випрямитися, щоб струсити і своїх і чужих спиногризів. Не чекаємо на хороший урожай, гідний нашої праці, а повсякчасно над цим трудимось.
Андрій Чернівець: Якщо бити дітей - отримаємо рабів, якщо не бити - отримаємо "бездєльніків". (бачите в українській мові навіть такого слова немає). Багато слів ні про що.
Андрій Чернівець: пропоную тим росіянам в кого від ненависті до людей з іншою мовою помутився розум викопувати в Сибірі власовців, українців, німців, євреїв та і взагалі всіх кого знайдуть і повторно розстрілювати з криком - умри нацист.
10.03.2014 - 17:34
Ненависті росіян я ще ніколи не відчувала і навряд чи й хтось інший, а от Вашу чую на відстані. І вона, я так розумію, хронічна.
Андрій Чернівець:
Я був кочегар на Майдані,
а він був тітушка блатний.
Я встав за свободи останні,
а він - за рубе́ль дармовий.
Я встав за свободи,
свободи останні,
а він – унітаз золотий.
Злодю́ги, кати́ України,
як носить вас наша земля́?
Кидав я в буржуйку полі́на,
щоб жар долітав до Кремля.
Кидав я в буржуйку,
в буржуйку полі́на,
щоб жар долітав до Кремля.
Сусід по наме́ту – зам.ме́ра
з приморських, безкраїх степі́в,
мав зуб на Москву і прем’єра,
щоно́чі на них скреготі́в.
Мав зуб на Москву,
на Москву і прем’єра,
щоно́чі на них скреготі́в.
Зібра́лось студентів чима́ло,
підня́лися люди прості́.
Брехне́ю народ докона́ли,
дістали мажори круті.
Безправ"ям народ,
весь народ доконали,
дістали мажори круті.
Всі ру́шили до президента,
щоб він дав отвіт нам на то́,
а там беркута́ і тоді я
дістав під леге́ню Блондо́.
Почув він мене́ і за це,
і за це я
дістав під леге́ню Блондо.
Чи зми́є коли́сь усю не́чисть
пречи́ста дніпровська вода́?
Лилася у воду йорда́нську
крови́ця моя молода.
Лилась аж до Чорного,
Чорного моря
кровиця моя молода.
А після і хлопці відважні
безстрашно у наступ пішли.
Мене ж катували в муса́рні,
а потім у ліс повезли.
Мене ж катували
бандюги в ментярні
а потім у ліс одвезли.
Терпі́в я знущання тіту́шки
за волю, за свій рідний край.
Помри, - казав ба́тьк, - а гідність
ніко́му її не давай.
Помри, - казав батько,
мій батько, - а гідність
нікому її не давай.
Мину́ли давно ті події.
Звитягу здобули тоді.
На площі людської надії
каштани цвітуть молоді.
На площах героїв,
героїв країни,
каштани ростуть молоді.
Пано́ве, шановна громадо!
З тих пір я незмінно в бою́,
хоч сила щохвилі втіка́є
в пробиту леге́ню мою.
А сила щохвилі,
щомиті втікає
в пробиту легеню мою.
21.02.2014 - 13:01
цікава пісня. Сподіваюсь ми почуємо її в музичному супроводі
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
дякую Вам за уточнення Ваше 
за мир і правду, нашу , світову
І дякую за приємний візит! 
