Шостацька Людмила

Сторінки (9/821):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 »

ВЕСНА ПРИХОДИТЬ НЕМИНУЧЕ

                                                         Весна    приходить    неминуче
                                                         Й    немає    тих,  хто    їй    не    рад,
                                                         У    неї    все    непосидюче  –
                                                         Красот    величних    променад.

                                                         Стрімка,  неспинною    ходою,
                                                         Немов    дівчина    молода,
                                                         Зірниці    з    першою    грозою,
                                                         Цілюще    сонце    і    вода.

                                         Її    вітрів    віолончелі
                                                         І    ніжні    трелі    солов’їв,
                                         Веселки    дивні    акварелі
                                         І    милі    погляди    з-під    брів.

                                                         Вона  рясніє    в    душах    цвітом,
                                                         Торкає    струни    до    життя,
                                         Стає    смарагдовим    магнітом  -
                                                         Природи    дивне    відкриття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729328
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2017


БОМЖ

                                                           Як    модно    казати  :    “бомж”
                                                           Лежить      на    зупинці,  пусто.
                                                           А    скільки    на    нього    -    бомб!
                                                           Зібрались    проїжджі    густо.

                                           Тут    осуду  -    цілий    віз:
                                                           Узутий    в    один    кросівок,
                                                           Немає    при    нім    валіз
                                                           І    схоже    не    мав    автівок.

                                           Він    справді    -    давно    на    межі,
                                                           Чужим    йому    став    цілий    світ.
                                           І    люди,  і    влада    чужі,
                                           Лиш    очі  -    волошок    цвіт.

                                           Чи    може    хтось    правду    знати,
                                                           Яким    він    колись    був:  ДО?
                                                           В    дипломах    його  –  відзнаки,
                                           Пристойне    було    житло.

                                           І    він    народився    іншим,
                                                           І  з  роду    не    був    жебрак,
                                                           Сердечнішим    і    добрішим
                                                           За    всіх  колись  був    юнак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729149
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.04.2017


ТРИ СОНЕЧКА

                                                       

                                                                                                     Я    вчора  бачила  цих  три  Сонечка

                                                             Абрикосовий    вітер    пробігся    швиденько,
                                                             Великодня    субота    запалює    свічі,
                                             Три  бабусі,як  сонечка,  Божі    серденька,
                                                             Мов    на    троні,    присіли  на  сірім  граніті.

                                                             Метушаться    газдині  –  побільше  би  в    кошик,
                                             Щоб    у  домі  -    достаток    і    гнулись    столи,
                                             А      бабусі    -    щасливі,  забули    про    грошик,
                                                             Сонця    світло    давали    усім  на  розлив.

                                             Пес    довірливо    влігся    стареньким    до    ніг,
                                                             А    ще    два    задивились    бабусям    у    очі,
                                                             Від    їх    поглядів,  навіть    розтанув    би    сніг,
                                             Було    б    видно    без    світла    і    темної    ночі.

                                             Голуби    позлітались    з    всієї    округи  -
                                                             Мали    бабці    гостинці  для    Божих    творінь,
                                             А    самі    залишили    удома    недуги,
                                                             Тільки    повні    кишені    набрали    молінь.

                                             Капелюшки    потерті,  із    “Секонда”    пальта,
                                             Їм    здається    для    щастя    нічого    й    не    треба,
                                                             Ця    краса    їх    душі    за    скарби    більше    варта,
                                                             З    них    світлину    зробив    білий    Янгол    із    неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729033
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.04.2017


ХРИСТОС ВОСКРЕС!

                                                       

                                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  Лунає    світом  –
                                                                 Найбільше    диво    із    чудес,
                                                                 Сіяють    свічі    Божим    світлом.
                                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  ХРИСТОС    ВОСКРЕС!

                                                                 Віщують    дзвони  Великодні,
                                                                 Співають    Ангели    з    небес
                                                 І    воскресає    світ    сьогодні.
                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  ХРИСТОС    ВОСКРЕС!

                                                 Співають    писанки    велично,
                                                                 Відлунням    всіх    святих    словес
                                                                 І    так    звучатиме    довічно:
                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  ХРИСТОС    ВОСКРЕС!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728986
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 16.04.2017


ОДА СВЯТОМУ МІСТУ

                                                                 Єрусалиме!  Сходиш    з    неба    -
                                                                 Духовний    центр    усього    світу,
                                                                 Віками    билися    за    тебе,
                                                                 За    Златі    врата,  Боже    світло.
                                                 Ти  –  символ    всіх    пророчеств    світу,
                                                                 Ти  -    Божий    град    Єрусалим,
                                                 Ти    -    повість    Божих    заповітів,
                                                                 Де  вмер    за    нас    Господній    Син.
                                                 Не    раз    з    лиця    Землі    стирали
                                                                 Тебе    загарбники    страшні,
                                                                 Ти    знову    й    знову    виростало,
                                                                 Як    місто    Сонця    на    горі.
                                                 В    тобі    води    бракує    завжди,
                                                                 Не    маєш    в    надрах    ти    багатств,
                                                                 Та    маєш    Вогник    Благодатний
                                                                 І    сімдесят    величних    назв.
                                                 Планети    місто    загадкове
                                                                 І    подвиг    нашого    Христа,
                                                   Ти  -    символ    Віри    і    Любові,
                                                 Псалмів    ти    Книга    золота.
                                                 Ти  -    Божий    Дім  благословення,
                                                                 Релігій    і    часів    зв’язок,
                                                                 Біблійних    істин    одкровення,
                                                                 Найбільший    пам’ятник    епох!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728908
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.04.2017


ШУКАЮ БОГА У СОБІ

                                                 Я    не    шукаю    більше  Бога
                                 Серед    своїх,  серед    чужих,
                                                 Хоч    часом    вже    така    незмога  –
                                                 Не    по    мені    останній    штрих.

                                                 Більш    не    блукаю    манівцями
                                                 І    не    шукаю    у    юрбі,
                                                 Лише    і    днями,    і    ночами
                                                 Шукаю    Бога    у    собі.

                                 Шукаю    кожним    своїм    кроком
                                                 І    кожним    подихом    тепер,
                                                 Невпинно,    щиро    й    ненароком
                                                 Щоб    Божий    дух    в    мені    не    вмер.

                                                 В    клітинці    кожній,    кожній    жилці
                                 Про    Боже    мрію    до    кінця,
                                                 Щоби    горіть    отій    іскринці,
                                                 Що    наближає    до    Отця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728723
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.04.2017


ВЕСНЯНІ ДОЩІ

                                 Косі    дощі    змивали    смутки  -
                 Баласт    зими    весноводою,
                                 Додолу    впали    болю    згустки  -
                 Я    стала    справжньою    собою.

                 Так    підставляла    голу    душу  
                 Під    кришталеві    їх    струмки,
                                 Дощі    руками,  наче    з    плюшу,
                 Ласкаво    гладили    думки.

                 Всю    повноту    свого    єства
                                 Я  віддала  задарма  водам,
                 Усе  -  дощам,  крім    божества.
                 Здалася    мокрим    епізодам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2017


ХАЙ ДОБРО БУДЕ НА СВІТІ

                                                   З    Вітром    тихо    розмовляю:
                                   “    Ти    буваєш,  Вітре,  всюди  .                                                                                                                                                                                                                                                                      
                                                   Що  про    нас,  безкраїй,  знаєш?
                                                   Може    чув    щось      поміж    люди?

                                   Довго    нам    біду    терпіти,
                                                   Проливати    ріки    сліз?
                                   Ще    не    в    дії    "Заповіти"
                                                   І    стоїть    донині    віз.

                                   Брат  –  на    брата,  гірше    звіра,
                                                   Ходить    зброя    поміж    нас,
                                                   Обміліла    нині    віра,
                                   Вже    не    чують    Божий    глас.

                                   Б’є    Дніпро    сердито    в    берег
                                   І    ще    більше    посивілий,
                                                   Лізе    нечисть    в    перший    шерег,
                                                   Наче    люди    подуріли.

                                   Вітре,  здуй    усю    неправду,
                                                   Зло    збери    у    свої    сіті,
                                                   Доведи    усе    до    ладу,
                                                   Хай    добро    буде    на    світі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728185
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 10.04.2017


ПОЕЗІЯ - ДРУГА МОЛИТВА

                                                         Поезія    -    друга    молитва  ,
                                                         Вкладає    Господь    у    вуста,
                                                         Не    сходи    вона,  не    гонитва,
                                         Плекає    любов    на    листах.

                                         Вона  –  не    продажна,  мов    дівка,
                                                         Не    заздрість    на    ймення    “сусід”,
                                         Хоч    часом    -    то    мед,  то    перцівка,
                                         Буває    і    сонце,  і    лід.

                                         І    більше    то    -  борг,  ані    ж    право,
                                                         Гордині    вона    не    рідня,
                                                         То    люди    приносять    їй    славу,
                                                         Знайшовши    в    полові    зерня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2017


ПРОБУДЖЕННЯ

                                                   Мене    розбудила    весна,
                                                   Усілась    на    хмарці    так    весело,
                                                   Підплила    до    мого    вікна
                                   І    сонечком    впала    у    дзеркало.

                                                   Втопилась    кімната    у    променях,
                                   Зраділи    так    сонячні    зайчики,
                                                   Купалися    в    сонячних    повенях,
                                                   Тримались    за    промені    пальчики.

                                   А  небо    накрило    волошками
                                                   Мої    розтривожені    сни,
                                                   І  мрії  засяяли  брошками
                                                   На    новій    сукенці    весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2017


ВСЕ, ЩО БУЛО І НЕ БУЛО

                                                           Вербових    котиків    тепло
                                                           Душі    замерзлу    квітку    гріє,
                                                           Все,  що    було    і    не    було,
                                                           Щось    там    на    дні    іще  жевріє.

                                                           Під    життєдайним    промінцем
                                                           Підняло    стомлену    голівку,
                                                           Хоч    дуже    кволим    пагінцем  –
                                                           Весні    відправило    листівку.

                                                           Таке    невпевнене      “  люблю  “,
                                                           Таке    болюче      “пам’ятаю“  ,
                                           Давно    наближене      нулю,
                                                           Я  у  рядку  себе    шукаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2017


В ЕПОХУ ДІВ, А МОЖЕ РИБ

                                                     Дерева    голими    руками
                                                     Тут    дістають    аж    десь    до    хмар,
                                     Граційно    так    стоять    рядками,
                                     А    тіні    схожі    на  примар.

                                     З    живих    картин    сіріють      виші,
                                     А    -    пам’ять      коренем      углиб,
                                     Колись    давно    створив    Всевишній
                                     В    епоху    Дів,  а    може    Риб.

                                     Чарує    краю    первозданність,
                                     Хоч    в    зодчих    задуми    вже    є,
                                     Якби    скоріше    Товтри    ранить,  
                                     На    щастя  Бог  ще    не    дає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727701
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2017


ВІН КОХАВ ЇЇ ВСЕ ЖИТТЯ


                                   Він  кохав    Її    все    життя,
                                   Він  торкався  Її  лиш    очима,
                                   Відійшла  Вона  в  небуття,  
                                   А  любов  Його  ще  не  згасима.

                                   Він  ще  бачить  Її  красу
                                   І  ще  чує  чарівний  голос,
                                   Не  здається  іще  часу,
                                   Хоч  й  нестерпне  це  замкнене  коло.

                                   Він  хотів  привітати  зі  святом  -
                                   Відповіла  мовчанням  тиша,
                                   Так  багато  хотів  сказати  -
                                   Виявляється  вічність  сильніша.

                                   Він  кохав  Її  так  давно,
                                   В  документі  Його  -  дев'яносто.
                                   Крутить  пам'ять  німе  кіно,
                                   Як  втрачати  коханих  непросто...


                                                   ДЗЕРКАЛЬНИЙ    ВІРШ


                                   Як  втрачати  коханих  непросто...
                                   Крутить  пам'ять  німе  кіно,
                                   В  документі  Його  -  дев'яносто.
                                   Він  кохав  Її  так  давно.
                     
                                   Виявляється  вічність  сильніша  -
                                   Так  багато  хотів  сказати  ,
                                   Відповіла  мовчанням  тиша
                                   Він  хотів  привітати  зі  святом.

                                   Хоч  нестерпне  це  замкнене  коло  -
                                   Не  здається  іще  часу
                                   І  ще  чує  чарівний  голос,
                                   Він  ще  бачить  Її  красу.

                                   А  любов  Його  ще  не  згасима,
                                   Відійшла  Вона  в  небуття,
                                   Він  торкався  Її  лиш  очима...
                                   Він  кохав  Її  все    життя!








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727381
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.04.2017


ВІРНОМУ ДРУГУ УКРАЇНИ ШОНУ МАКЛЕХУ

         
           За  честь  читати  мудрого  Ірландця
           Й  всі  мудрості  столітнього  Пророка,
           Його  роботи  в  мене  у  обранцях,
           Хоч  думка  може  надто  заглибока.

           У  нього  я  беру  життя  уроки
           І  древо  пізнання  душі  плекаю,
           Я  чую  як  епохи  роблять  кроки
           В  сади  словесні  сонячного  раю.

           Розмотую  клубки  його  думок,
           Блукаю  по  смарагдових  просторах,
           Між  скал  шукаю  істини  красот,
           Ходу  століть  гортаю  в  його  творах.
 
           У  ньому  України  так  багато,
           Любові  в  ньому  є  на  цілий  світ
           І  кожна  зустріч  з  ним  -  велике  свято,
           Нестримний  хід,  величний  часоліт.












адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726751
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.04.2017


ЗБИРАЛА ПРОМЕНІ В ДУШІ

                                       
                                                       Дивилась  сумно  цілу    зиму
                                                       Услід  замерзлим  перехожим
                                                       І  на  снігу  писала  риму,
                                                       І  щось  нашіптувала,  може.

                                                       Зраділа  Лавочка:  Весна!
                                                       Усім  всміхалася  привітно,
                                                       Така  ця  посмішка  ясна  -
                                                       Присядьте  тут  у  парі  з  Квітнем.

                                                       Ось  цих  закоханих  зігріє,
                                                       На  тлі  небесного  атласу
                                                       Розсипле  зоряні  всі  мрії,
                                                       Так  в  унісон  веснянім  гласу.

                                                       Сама,  з  дуетом  із  берізок,
                                                       На  килимку  із  споришів
                                                       Утерла  спогади  зі  слізок,
                                                       Збирала  промені  в  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2017


ВЕЛИКІ МРІЇ МАЛЕНЬКОГО ЛИСТОЧКА

                                             Самотній  листочок  у  пошуках  щастя
                             Поплив  кришталевим  струмком,
                             Ще  мить:  він  із  кленом  назавжди  прощався,
                             Могутній  обнявсь  з  малюком.

                             І  вже  насолода  –  прозорою  гладдю,
                             Дзеркальний  цілунок  в  щоку,
                             Піддався    він  водам,  стрімкому  всевладдю
                             І  мчить  у  велику  ріку.

                             Безстрашний  листочок  свободою  марив,
                             У  снах  бачив  дивні  краї,
                             Його  не  злякали  насуплені  хмари,
                             Дощів  несолодкі  чаї.

                             Минув  очерети,  кущі  і  коріння,
                             І  щастям  маленький  світився    від  мандрів,
                             Прийняла  ріка  його  чисті  стремління
                             І  навіть  кораблик  листочку  позаздрив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721640
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.03.2017


ЩЕ НЕ ПОЕТ

                                     Ще  не  поет,  я  тільки  ще  учусь.
                     І  може  ним  не  стану  і  ніколи,
                     Як  ним  не  став  колись  ще  мій  татусь,
                     Хоч  все  життя  ходив  із  словом  в  школу.

                                     Малюю  словом  я  щасливий  день
                     І  плачу  з  ним  від  болю  Батьківщини.
                     Зрадів  так  критик:  Ось  -  нова  мішень!
                     І  ну  давай  пірнати  у  глибини:

                     “Така-сяка,  далеко  до  вершин,
                     Тобі  як  вух  не  бачити  мандата...”
                     А  я  сама  не  рвуся  до  вітрин,
                     Там  не  чекають  поки  мого  брата.

                       Моє  читають  щирі  на  любов
                       І  ті,  кого  не  душить  часом  жаба,
                       Хто  любить  мову  нашу  –  з  усіх  мов,
                       Такі,  як  я  -  по  виміру  масштаба.

                       Нехай  –  народний!  Рада  прислужитись!
                       Знайти  тепло  в  озерцях  їх  очей,
                       Хоча  б  одним  словечком  знадобитись,
                       Сама  не  йду  до  замкнених  дверей!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2017


ПЕРШІ КРОКИ ВЕСНИ

                                                   Вже  щезла  ковдра  зі  снігів,
                                   Ураз  відкрилась  тиха  ніжність,
                                   Весна    поглянула  з-під  брів,
                                   Їй  в  очі  дивиться  підсніжник.

                                   Тендітний,  на  одній  нозі
                                   І  у  святковім  капелюшку,
                                   Хоч  і  подібний  він  сльозі:
                                   Упала  на  зелену  смужку.

                                   А  як  же  радісно  пташині!
                                   Вона  пішла  вже  нотним  станом,
                                   Ще  є  намисто  на  шипшині,
                                   Весна  красується  за  планом.

                                   Струмки  уже  відгомоніли
                                   І  сонце  проситься  в  зеніт,
                                   І  плюшу  “котики”  купили,
                                   Щоби  вербі  сказать    “Привіт”.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721186
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2017


ВЕСНА ВЖЕ ПРОСИТЬСЯ У ТОВТРИ

                                                   Біжить  дорога,  мов  ріка,
                                   Я  намагаюсь  не  відстати,
                                   І  зачарована  така:
                                   Відкрило  небо  свої  шати.

                                   Упали  з  неба,  мов  дива
                                   Чарівні  Товтри  на  рівнину,
                                   Тут,  мабуть,  зайві  всі  слова,
                                   Мені  б  краси  тих  гір  зернину.

                                   Тримають  в  собі  таїну,
                                   Коріння  вперлося  в  корали*,
                                   Цю  казку  знаю  лиш  одну
                                   І  п’ю  пташиних  сліз  хорали.

                                   Весна  вже  проситься  у  Товтри,
                                   Хоч  ще  дерева  шиють  сукні
                                   І  десь  розігруються  лоти,
                                   Весни  ще  більше  пульс  відчутний.


                                                                       *Товтри  утворилися  
                                                                         на  місці  морського  дна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721034
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2017


РЕЦЕПТИ ВІД САМОТНОСТІ

                                           Не  вірте,  що  можна  її  полюбити,
                           Вона  -  не  вродлива,  на  вдачу  –  не  дуже...
                           Такі  неприємні  бувають  візити,
                           Ніколи  нікому  не  скаже:  Мій  друже!

                           Сама  -  нещаслива,  розставила  сіті
                           І  тягне  за  руку,  веде  не  туди,
                           Малює  на  стінах  сумнівні  графіті,
                                           А  доброго  просто  від  неї  не  жди.

                           Шукайте  розради  від  неї  у  людях,
                           Малюйте  картини  хоч  маслом,  думками,
                           Не  будьте  для  неї  також  ви  у  суддях,
                           Ідіть  собі  прямо  своїми  стежками.

                           Купайтесь  у  росах,  цілуйтесь  з  світанком,
                           Послухайте  мову  весняних  садів,
                           На  зустріч  ідіть  із  малим  полустанком,
                           Знайдіть  собі  радість  від  щирих  трудів.

                           Берізці  самотній  скажіть  добре  слово,
                           Питайте  ромашку:  чи  любить,  чи  ні?
                           Хай  буде  віднині  в  вас  все  веселково,
                           Сховайтесь  в  любові  -  найкращій  броні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2017


ШЛЯХАМИ ДИТИНСТВА

                                               Блукала  душа  десь  по  полю,
                               Шукала  знайому  стежину,
                               Шукала  вона  свою  долю,
                               Невтомно  і  без  упину.

                               Вона  заглядала  за  обрій,
                               Дитинство  кудись  утекло.
                               Із  ним  їй    так  хороше  й  добре,
                               Хоч  правда  давно  то  було.

                               За  ручку  бабуся  вела,
                               Читала  душі    ОтчеНаш.
                               Ромашка  чарівно  цвіла,
                               Метелик  -  до  макових  чаш,

                               Волошки  в  танку  з  колосками
                               І  вийшли  з  пшенички  сокирки,
                               Пташинка  десь  кликала  маму,
                               Трималась  душа  поводирки...

                             Та  ж  сама  небесна  дорога,
                             Вік  сонцю  не  дався  взнаки,
                             Бабуся  пішла  вже  до  Бога,
                             Скотились  за  обрій  роки.

                             Дитинство  пішло  десь  далеко,
                             Вже  з  ним  не  зустрітись  ніколи,
                             Шумить  і  росте  роду  древко
                             І  моляться  світу  престоли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2017


ДВА ДНІ ДО ВЕСНИ

                                     Два  дні  -  до  весни.
                     Все  маю  надії
                     Списати  ті  сни...
                                     Були,  мов  злодії.

                     Всі  біди  зими  -
                     Вітрам  на  розправу,
                     Своїми  крильми  -
                                     Сердечну  оправу.

                     Надія*  маленька  -
                                     З-під  сірого  снігу,
                     Хустинка  біленька  -
                     Пішло  на  відлигу.

                                     Всміхнувся    підсніжник,
                     Тонесенька  ніжка,
                     Весняний  провісник,
                     Квіткова  інтрижка.

                     Маленький  промінчик,  
                     Думок  табуни,
                     Тендітний  пагінчик,
                     Два  дні  -  до  весни.


                                                   *За  легендою  підсніжник  
                                                                       Називають  Надією.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2017


Я ХОЧУ В ПАРИЖ

                 Я    хочу  в  Париж!
                           Знову  хочу  в  Париж!
До  цих  неймовірних  його  дивовиж!

Я  хочу  в  Париж!
Знову  хочу  в  Париж!
Повірте,  бувати  в  Парижі  –  престиж!

“Скажи,  ти  вже  там  побувати  зуміла?”  -
Невесело  в  відповідь  я  шепотіла,  -
“Я  просто  бувати  …разів  сто  хотіла”.

Я  хочу  в  Париж!
Знову  хочу  в  Париж!
Буває,  що  в  сні  в  літаку  вже  летиш.

Я  хочу  вздовж  Сени  вночі  прогулятись,
Я  Ейфелем  хочу  з  висот  милуватись,
От,  лише  б  мені  туди  якось  дістатись!

Я  хочу  в  Дісней,  як  дитина  мала,
Бо  жодного  разу  ще  там  не  була.
А  ще  там  –  Шанель  і  Діор,  Лакруа...

Я  хочу  в  Париж!
Знову  хочу  в  Париж!
Насниться  ж  таке,  ніби  там  вже  зориш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720193
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.02.2017


ДО МЕНЕ МІСЯЦЬ ЗАВІТАВ У ГОСТІ

                                           До  мене  Місяць  завітав  у  гості,
                           Так  тупцював  під  вікнами  вночі.
                           І  з  нерішучості  він  просто
                           До  мене  підбирав  ключі.

                           До  мене  Місяць  завітав  у  гості
                           І  на  подушку  ліг  перепочить,
                           У  сяєві  втонула  біла  постіль,
                           Самотність  розчинилася  умить.

                           До  мене  Місяць  завітав  у  гості,
                           Без  слів,  без  квітів,  подарунків,
                           У  сяєві  втонула  біла  постіль,
                           Я  ожила  від  місячних  цілунків.

                           ...Тумани  розбудили  юні  ранки,
                           А  Місяць  щез  безслідно  з  подушок.
                           І  –  в  ролі  я  забутої  коханки,
                           Бо  Місяць  повернувся  до  Зірок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720184
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.02.2017


НАД БУГОМ ЗАПАХЛО ВЕСНОЮ

                                       Над  Бугом  запахло  весною.
                       Так  крига  упала  з  лиця.
                       Враз  стала  зима  затісною
                       І  ритми  змінили  серця.

                       Дерева  ще  сірі  і  голі  -
                       Малюють  вже  сукнів  фасони
                       І  дні  всі  дописують  ролі,
                       Світлини  нові  -  у  альбоми.

                       А  небо  привітнішим  стало,
                       Над  Бугом  розбавило  фарби,
                       Вже  так  залишилося  мало
                       Щоб  лютого  витерти  карби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720005
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.02.2017


НЕВТОМНІ СТРІЛКИ

                                           Годинник  все  ходить  на  місці,
                           Не  може  ступити  і  кроку,
                           Із  часом  в  ладу  літописці,
                           Везуть  на  собі  цю  мороку.

                           Так  стрілки  ідуть  точно  в  такт,
                           Є  схожість  з  сердечним  ритмом,
                           /Буває  й  у  них  десь  інфаркт/.
                           Крокують  –  за  алгоритмом.

                           Невидимий  крутить  їх  хтось,
                           Рахує  для  світу  всі  миті,
                           А  як  же  Адаму  жилось,
                           Коли    не  був  час  в  дефіциті?

                           Давно  вже  забуті  творці,
                           Майстри  механічного  дива,
                           Ідуть  еталонно  взірці
                           І  мить  пробігає  бурхлива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719833
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.02.2017


ЩАСТЯ СВОЇМИ РУКАМИ

                                             Уламки  щастя  хтось  збирав  в  траві,
                             Розлуки  сльози  випали  росою,
                             Складав    “люблю  “,  мов  вперше  в  букварі,
                             Йшов  по  слідах  за  милою  красою.

                             У  незабудок  випросив  блакить,
                             У  вітерця  зефірного  –  обіймів,
                             Іди  шукай,  нехай  тобі  щастить,
                             Бо  ж  без  любові  ти  не  будеш  вільним.

                             Посій  зернинку,  швидко  проросте,
                             Напоєна  твоїми  почуттями.
                             Таке  складне  і  водночас  просте  -
                             Тендітне  щастя,  міряне  життями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2017


БЕЗ МОВИ НЕМАЄ НАРОДУ

                                               Без  мови  немає  народу,
                               Немає  без  кореня  саду.
                               Чому    запускаємо  в  моду
                               Чужу  й  віддаємо  їй  владу?

                               Вона  в  нас  стріляє  і  гнобить,
                                               І  каже,  що  ми  низькосортні,
                               Хіба  ж  ми  настільки  убогі,
                                               Щоб  це  їй  терпіти  сьогодні?

                               А  наша  -  квітуча  і  щира,
                               Це  –  мова  Карпат  і  Дніпра,
                               Це  –  мова  любові  і  миру,
                               І  віри  святої  й  добра.

                               Хто  квітку  плекає  цю  зроду
                               І  живить  коріння  її,
                               Той  матиме  й  волю,  й  свободу
                               На  рідній  прадавній  землі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719486
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2017


ТРИ РОКИ

                                             Вже  три  роки  пече  цей  лютий
                             Диким  болем  в  серцях  розбитих,
                             У  льоди,  мов  душа  закутий
                             І  байдужістю  усіх  ситих.

                             Може  є  у  них  щось  сказати,
                             Подивитися  людям  в  вічі,
                             Чи  болять  їм  так  само  дати,
                             Чи  хтось  бачив  в  їх  душах  свічі?

                             Все  минає  колись  в  цім  світі,
                             Тільки  точно  –  не  без  сліда,
                             Будуть,  будуть  всі  ті  в  одвіті,
                             Бо  ж  від  них  уся  ця  біда.

                             Перемеле  історія  їх
                             І  нащадкам  на  суд  віддасть,
                             Просто  так  не  минає  гріх,  
                             Як  відлуння  усіх  нещасть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2017


Я З МАЙДАНУ ПРИЙШОВ

                                         На  Майдані  я  стільки  знайшов!
                         Сам  згубив  там  усі  враз  страхи.
                         На  всі  рани  –  із  кетгуту  шов,
                         З  ворогів  позлітали  дахи.

                         Та  дурна,  із  свинцю,  кружляла,
                         Все  хотіла  зробити  дірку,
                         Уберіг  Бог  від  цього  жала.
                         Я  шукав  Україні  зірку

                         Між  димами  і  водометами,
                         Під  бруківкою  і  щитами,
                         Поміж  втомленими  наметами,
                         Поміж  ворогом  і  братами.

                         Бачив  качі  пливли  рікою,
                         Бачив  небо  упало  в  Дніпро,
                         Надто  була  сльоза  їдкою,
                         На  долоні  -  усіх  цих  нутро.

                         Я  хіба  хоч  чогось  ще  боюсь?
                         Все  минає  колись  в  цім  світі!
                         Пану  я  аж  ніяк  не  вклонюсь,
                         Як  душа  його  у  лахмітті.

                         Як  нестерпно  брехнею  там  тхне,
                         Як  він  боляче  робить  чеснішим,
                         Він  -  такий  і  сам  скоро  мине.
                         Я  ж  з  Майдану  прийшов  ще  сильнішим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719115
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2017


НАПИСАНО НАМ НА ДОЛІ

                                               Здавалось:  прийде  весна  -
                               Сестра  тій  жаданній  волі,
                               Поклали  свої  імена
                               Сини  на  святім  престолі.

                               З  вкраїнською  групою  крові
                                               У  жилах  -  пульсом  свобода,
                               Майданами  йшли  до  волі  -
                               Мільйонам  була  нагода.

                               Мабуть  і  в  убивць  була  
                               Така  ж  сама  група  крові,
                               Від  злочинів  -  вже  смола,
                               Немає  довіри  псові...

                               В  нас  вибору,  брате,  нема!
                               Нам  далі  –  дорога  до  волі!
                               Скінчиться  колись  зима  -
                               Написано  нам  на  долі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718774
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2017


КНИГИ МУДРОСТІ

                                             Читаймо  всі    мудрості  книги,
                             Гортаймо  віків  сторінки,
                             Розкриймо  секрети  й  інтриги,
                             Збираймо  знання  і  думки.

                             Мандруймо  по  книжних  просторах,
                             Долаймо  глибини  і  далі,
                             Воздвигнім  на  трони  й  престоли
                             І  тих,  що  їх  серцем  писали.

                             Читаймо  всіх  мудрих  творіння,
                             Святі  одкровення  отців,
                             Хай  сходить  по  світу  насіння
                             Та  пам’ять  живе  про  митців.

                             Черпаймо,  вивчаймо,  уміймо,
                             Збираймо  плоди  їх  трудів,
                             Святині  словесні  леліймо,
                             Карбуймо  в  них  пам'ять  родів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718771
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2017


ВІН БУВ УКРАЇНЦЕМ /пам'яті Василя Стуса/

                                               Він  був  українцем,  за  що  і  загинув  -
                               Поет,  правдолюб,  протестант,  патріот,                                            
                               Як  “зламана  віть”  грішну  землю  покинув,
                               “Душі  його  птах”  полетів  до  висот.

                               Він  нам  залишив  в  “позапростір  вікно”
                               І  “стигми  болючі  в  тілах  і  у  душах”,
                               І  віршів  безсмертних  своє  полотно,
                               Не  мертвим  –  живим!І  усім  небайдужим!

                               “Феномен  доби”  із  застінків  кричав
                               Аби  його  чули  і  “небо”,  і  “кручі”,
                               З  вагою  хреста  Україну  тримав,
                               На  “цвинтар  веселий”  назавжди  ідучи.

                                          “Зимові  дерева”  ридали  у  вересні
                               І  світом  крутила  лиха  “круговерть”,
                               З  поета  упали  кайдани  тяжезні,
                               Із  карцера  Геній  пішов  до  безсмерть.  


                                                                                               Вчора  мені  пощасливилось  бути
                                                                                               присутньою  на  зустрічі  з  відомим  
                                                                                               українським  письменником,
                                                                                               громадським  діячем,  учасником
                                                                                               перепоховання  борців  за  Україну
                                                                                               Василя  Стуса,  Олекси  Тихого,Юрія
                                                                                               Литвина  ВОЛОДИМИРОМ  ШОВКОШИТНИМ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718553
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.02.2017


ВІНЧАВ СВІТАНОК НАС

                                     Весна  співала  стоголосим  хором,
                     Вінчав    світанок  нас,  фата  –  з  туману,
                     А  сукня  -  з  травня,  вишита  узором,
                     Нектари  сонячні,  замість  шампану.

                     Метелики  крутились  в  бальних  танцях,
                     Веселка  дарувала  сім  чудес
                     І  обрії  шарілись  у  рум’янцях,
                     А  ми  були  обранцями  небес.

                     За  руки  взявшись,  ми  летіли  в  світ,
                     У  справжню  казку,  лиш  відому  нам,
                                     З  смарагдів  впав  під  ноги  оксамит,
                     У  дзвони  бив  життя  величний  Храм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017


Є ЛЮДИ ЩЕДРІ НА ТЕРПКІ СЛОВА

                                           Є  люди  щедрі  на  терпкі  слова,
                           Солодких  в  них  на  всіх  не  вистачає.
                           Погане  сиплять,  наче  з  рукава,
                           Сказати  добре  їм  щось  заважає.

                           Когось  вкусив  –  і  вже  щасливий  сам!
                           А  я  таким  здається  співчуваю,
                           За  мить  йому  хтось  скаже,  що  він  хам
                           І  буде  лемент  аж  до  виднокраю.

                           Якщо  комусь,  то  можна  -  з  полину,
                           А  як  йому,  то  раптом  заболіло.
                           Піском  у  очі  кине  всю  вину,
                           Когось  болить?  А  це  -  не  його  діло...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718002
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2017


СТАРІ ДЗЕРКАЛА

                                         В  дзеркалах  відображений  час:
                         Кучерявий,  кирпатий  і  в  зморшках.
                         Мовчазний,  але  скаже  за  нас  -
                         І  в  намистах  він  бачив,  і  в  брошках.

                         Бачив  сльози  рясні,  мов  дощі,
                         Бачив  щастям  вдоволені  миті,
                         Замасковану  правду  в  плащі
                         І  розкішні  думки  в  оксамиті.

                         Так  епохи  вдивлялися  в  очі
                         І  відбувся  парад  поколінь,
                         Дні  всміхались  і  хмурились  ночі
                         Та  збирались  архіви  видінь.

                         В  задзеркаллі  багато  тривог
                         І  ще  більше  фантомів  абсурду,
                         У  старих  дзеркалах  –  каталог:
                         Поряд  -  вічність  шукає  секунду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717949
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.02.2017


МОЛИТВА

                                       Голосить  Вкраїна,  заламує  руки:
                       О,  Господи,  доки?  Біді  де  кінець?
                       Злетілися  хижі,  без  розуму  круки,
                       Взялися  клювати  мільйони  сердець.

                       Упали  синочки,  розтерзані  дико,
                       У  них  -  в  тім  вина,  що  боронять  своє.
                       О,  зглянься    над    нами  всіх  долей,  Владико,
                       Я  знаю,  у  тебе  для  тих  також  є...

                       Співають    печальну  вітри  понад  степом,
                                       Сльозу  витирає  моя  Україна,
                       Дай,  Боже,  назад  їм  -  із  вовчим  білетом...
                       Із  храмів  тих  душ  попеліє  руїна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717811
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.02.2017


КОРОЛЕВА САДУ

                                             Боролася  троянда  за  життя
                             В  саду  серед  красивих  дуже  квітів,
                             Подвійні  в  неї  надто  почуття.
                             /Розгадку  запитаєм  в  ерудитів/.

                             Красуня  до  самотності  вона,
                             Колючою  їй  стати  довелося,
                             Не  в  тому  навіть  є  її  вина,
                             Кричало  невгамовне  стоголосся.

                             Казали,  що  не  гарна,  що  будяк,
                             Що  пелюстки  її  не  з  оксамиту
                             І  правда  їх  була  лиш  на  мідяк,
                             Не  раді  так  були  її  візиту.

                             На  тих  красу  від  неї  впала  тінь,
                             Для  чого  конкурентка  тут  така?
                             Не  чули  її  жалісних  молінь,
                             Вже  із  ножем  тягнулася  рука.

                             Мовчав  ірис  задуманий  в  саду,
                             Та  все  ж  терпець  йому  таки  урвався,
                             Мечами  він  відвів  всю  ту  біду,
                             Ще  й  схоже  у  троянду  закохався.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.02.2017


СПІВОЧА ПТАШИНА

                                                           Сонячній  поетесі
                                           НАДІЇ    БАШИНСЬКІЙ

                                 Співоча  пташина  щодня  тут  співає.
                                 Здається  земна,  ще  сама  не  літає.
                                 А  цей  голосок  заворожує  враз,
                                 Щасливим  стаєш  від  чаруючих  фраз.

                                 Тут  квітки  розмова  і  шепіт  вітрів,
                                 Волошка  блакитна  і  мак  майорів.
                                 Кохання  нестримне  на  крилах  летить
                                 І  хочеться  так  зупинити  цю  мить!

                                 Скупатись  у  дощику  гарних  пісень,
                                 Усім  розповісти  який  гарний  день.
                                 Пробігтись  до  річки,  звернути  в  лісок,
                                 Усюди  звучить  її  спів-голосок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717639
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.02.2017


ЗАМЕЛО КОХАННЯ

                                         Всі  дахи  –  у  зимових  шапках,
                         Біле  хутро  в  ціні  та  в  моді.
                         А  мереживо  –  на  всіх  шибках!
                         Теж  краса,  хоч  не  по  погоді.

                         Підглядають  ялини  з-за  рогу.                    
                         Ці  –  щасливі,  щодня  в  них  свято,
                         Видивляються  всі  на  дорогу,
                         Ніби  мають  про  щось  сказати.
 
                         Іній  влігся  вуаллю  ніжною,
                         Сніг  виблискує,  наче  кришталь,
                         Це    кохання  зимою  сніжною
                         Замело,  (не  весна),  а  так  жаль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2017


МАГНІТНІ ГОРИ

                                           Сумую  так,  мої  привітні,
                           Не  кам’яні  -  якісь  магнітні.
                           Не  відпускаєте  від  себе,
                           Тулюсь  до  скал,  до  ваших  ребер.

                           Впиваюсь  дуба  ароматом  -
                           Стоять  синки  із  зрілим  татом.
                           І  хмари  мчать,  немов  вагони,
                           А  сосни  –  в  небо,  як  корони.

                                           На  ноті  птах  своїй  тривожній  -
                           Пішов  самотній  подорожній.
                           За  ним  слідом  -  вузька  стежина  -
                           Там,  де  подільська  верховина.

                           Ця  первозданність  Товтрів  дивна,
                           Така  душевна  і  безслівна.
                           П’янить  духмяний  запах  квітів,
                           Враз  забуваєш  все  на  світі.

                           Тут  інший  вимір,  стрілки  –  струнко.
                           Про  що  кричиш  з-за  гір  віщунко?
                           Надійний  захист  в  мене  –  гори,
                           За  ними  –  всі  мої  мінори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717267
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2017


СТАРЕЗНИЙ СВІТ

                             Спливає  час,  стаю  йому  на  п’яти,
                             Та  він  лише  прискорює  свій  біг,
                             Лиш  намагаюсь  вперто  здоганяти,
                             А  миті  тануть,  мов  торішній  сніг.

                             Старезний  світ  таких  як  я  -  вже  бачив,
                             Він  так  втомився  від  усіх  облич
                             І  кожен  щось  в  цім  світі  таки  значив:
                             Хтось  -  горобець,  а  може  хтось  -  павич.

                             Скриплять  суглоби,  скаменів  хребет,
                             Він  вже  не  той,  а  нас  ще  грішних  носить
                             І  ще  те  саме  небо  голубе,
                             Такі  ж  самі  всі  кришталеві  роси.

                             Лиш  ми  не  ті,  якісь  йому  чужі,
                             Все  нам  не  так  і  завжди  чогось  мало,
                             Багаті  й  бідні  –  на    одній  межі,
                             Біда  на  всіх  одне  гострила  жало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717261
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2017


ДІВЧИНА В ПЛАТТІ ВОЛОШКОВІМ

                                                                                               
                                                                               Колись  написала  цей  вірш  
                                                                               після  випадкової  зустрічі  з
                                                                               незвичайною  дівчиною.
                                                                               Не  знала  кому  його  присвятити.
                                                                               Сьогодні  побачила  в  Клубі  нове  
                                                                               фото  Юлії  Гармаш.  Це-про  неї.


                                                     Дівчина  в  платті  волошковім
                                                     Букет  із  райдуги  в  руках,
                                     Їй  дуже  личить  у  обнові,
                                     Усе  пасує  в  цих  роках.

                                     Таких  красунь  є  небагато,
                                     Щоб  з  часом  в  унісон  ішли
                                     Й  були  з  епох  аристократа  -
                                     Полотен  вічності  посли.

                                     Краса  і  врода,  навіть  святість,
                                     Хоч  це  давно  не  дуже    в  моді,
                                     А  тут  ще  й  заздрощів  кирпатість,
                                     Не  вперше  з  цим  зустрітись  вроді.

                                     Дівчина  в  платті  волошковім,
                                     Частинка  поля,  шмат  небес
                                     І  сонце-локон  колосковий...
                                     За  конкурентку  -  для  принцес.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717037
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.02.2017


ЛЮТИЙ-БЕШКЕТНИК

               Взявсь  питать  холодний  Лютий:
Хто  і  як  сьогодні  взутий?
В  кого  теплий  кожушок?
В  його  планах  є  сніжок.

Хоче  висипати  норму,
Дасть  команду  свому  шторму.
Хоче  в  танець  завірюха,
Поспіває  щось  на  вуха.

Морозенко  носик,  щічки
І  в  дитини,  і  в  синички
Покусає  й  помалює,
Ще  й  бурульками  жонглює.

Пише  вітер  текст  до  пісні,
Всі  рядки  уже  затісні.
Так  танцюють  його  ноти
Від  холодної  роботи.

Став  і  чухає  чуприну,
Як  Весні  він  здасть  провину?
 -  Без  пояснень  утече,
Коли  сонце  припече!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716976
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.02.2017


ЗЕРНИНА ІСТИНИ

                                               Поміж  рядком  себе  шукаю,
                                               Думкам  дала  всім  вільну  волю,
                               Я  знаю,  що  себе  не  знаю
                               І,  що  загралася  із  роллю.

                               У  розсипі  із  вічних  слів
                               Збираю  перли  на  намисто
                               І  славлю  всіх  учителів
                               З  років  минулих  падолистом.

                               Слова  мені  –  за  справжній  скарб,
                               А  перед  мовою  –  провина,
                               Чужих  в  ній  забагато  фарб...
                               Р́осте  в  ній  істини  зернина!
́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2017


НАСТОЯНКА ДУМОК СЕРДЕЧНИХ

                                       Настоянка  думок  сердечних...
                       Щодня  потроху  її  п’ю,
                       Я  в  неї  –  у  числі  залежних,
                       Обов’язково  в  чашу  ллю.

                       Підсиплю  трішки  аромату
                       Із  слів  і  нот  ледь-ледь  хмільних,
                       Душі  росинку  непочату
                       І  жменьку  зернят  чарівних.

                       Її  розбавлю  сонцем  й  квітом,
                       Дзвінкою  піснею  пташини,
                       Небес  блакитним  оксамитом
                       І  сяйвом  кольору  цитрини.

                                       Така  настоянка-живинка,
                       Забула  з  нею  смак  полину,
                       У  мене  є  й  для  Вас  краплинка,
                       Прошу,  заходьте  на  гостину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2017


ТАК БУЛО І ДО НАС

                                   Я  шлю  листи,  а  там  нема  поштамта...
                   Я  знаю:  не  дійдуть  і  далі  шлю.
                   Шукаю  в  вічнім  небі  емігранта,
                   Хоч  спроби  ці  прирівнені  нулю.

                   Там  стільки  зір:  шукати  –  марна  справа,
                   Шукали  там  до  мене  –  і  дарма...
                   Така  знайома,  може,  та  жовтава?
                   На  жаль:  здалося,  бачу  –  не  вона.

                   Йдемо  по  колу  в  цьому  світі  вічнім,
                   Своє  шукаєм  завжди  в  ньому  щось
                   І  сторінки  гортаєм  ностальгічні,
                   Коли  життя  чиєсь  вже  відбулось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2017


ВЕСНА ТАКИ БУДЕ

                                         Хоч  би  натяк  маленький  з  весни,
                         Хоч  маленьку  б  від  неї  пігулку...
                         Я  чекаю  її  в  свої  сни,
                         Так  душа  десь  шукає  притулку.

                         Як  втомили  зими  вернісажі!
                         Це  -  безбарв’я    в  вікні  і  на  серці,
                         Ці  завмерлі  холодні  пейзажі,
                         Крижані  хризантеми  в  люстерці.

                                         Так  радію:  упав  промінець
                         І  сховався  швиденько  у  душу,
                         Може,  це  -  він  весни  посланець,
                         Може  кригу  нарешті  вже  зрушить?

                         Ця  зима  -  надзвичайно  зимова,
                         Наламала  вона  всюди  дров,
                         Не  виходить  в  нас  з  нею  розмова,
                         Жодних  шансів  нема  на  любов.

                         Сподіваюсь:  весна  таки  буде!
                         Увірветься  ходою  стрімкою,
                         Веселково  дихне  на  всі  груди,
                         Доторкнеться  надії  щокою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2017


НЕ ГРАЙТЕСЬ, ЛЮДИ, У ВІЙНУ

                                                     Ми  дітьми  гралися  в  війну.
                                     Яка  ж  негарна  ця  забава!
                                     І  маю  я  таку  вину:
                                     Зі  мною  гралася  лукава.

                                     Ми  –  партизани,  зв’язкові
                                     І  снайпери  при  цьому  ділі,
                                     Розвідники  і  лікарі,
                                     А  тут  –  малята  всиротілі.

                                     Давно  дитинства  вистиг  слід,
                                     Вже  не  гостює  навіть  в  снах,
                                     В  війну  ще  грається  сусід,
                                     Нас  меле  у  своїх  “млинах”.

                                     І  як  таке  до  голови
                                     На  мить  могло  хоч  прилетіти?
                                     Спитайся,”брате”,  у  вдови  -
                                     В  війну  не  грають  її  діти.

                                     Вона  до  них  прийшла  сама,
                                     Залізла  хижа  попід  шкіру,
                                     Підлізла,  відьма  крадькома,
                                     Казала,  ніби,  голуб  миру.

                                     Не  грайтесь,  люди,  у  війну!
                                     В  ній  не  буває  переможців.
                                     Не  змити  тим  повік  вину...
                                     Скарає  Бог  за  наших  хлопців!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716073
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2017


А СКІЛЬКИ ВЖЕ ПОГАСЛО СВІЧ

                                     Несе  мене  стрімка  ріка,
                     Скрізь  валуни  і  небезпека.
                     Відносить  часто  до  буйка,
                     То  підливає  з  свого  глека.

                     Хтось  на  середину  нас  кинув
                     І  вибирайся  як  хто  може,
                     Тут  не  зачепишся  за  стіну,
                     Навряд  чи  хтось  ще  допоможе.

                                     Ти  -  тут  собі  слуга  і  цар
                     У  невимовній  цій  марноті,
                     Поклав  діла  всі  на  вівтар
                     І  “до”  вишукуєш  у  ноті.  

                     А  скільки  мрій  не  долетіли...
                     А  скільки  вже  погасло  свіч...
                     А  скільки  душ  осиротілих…
                     В  очах  задума:  в  чому  річ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716049
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.02.2017


ЗИМОВИЙ ПАРК

                                         Обнялись  берізки  на  морозі,
                         Тихий  парк,  лишень  синичок  зграйка,
                         Білочка  -  в  акробатичній  позі,
                         І  сорока  скрикнула,  шахрайка.

                         Шлях  молочний,  ще  ніким  не  битий,
                         Лавочка  самотня  марить  літом,
                         Вітер  щось  наспівує,  сердитий
                         І  ялина  простягнула  віти.

                         Сонечко  насмілилось  крізь  хмари
                         Усміхнутись  матінці-землі,
                                         Ця  краса  мені  –  за  справжні  чари:
                         Промінець  вмостився  на  чолі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.02.2017


ЧОГО ЧЕКАТИ?

                                             Чого  тобі  чекати,  Україно?
                             Аналізи  у  тебе  нікудишні,
                             На  тілі  твому  всюди  рани  гнійні
                             І  ще  забув  тебе  чомусь  Всевишній.

                             І  майже  як  моя  -  кардіограма,
                             І  дихати  що  день,  то  усе  важче,
                             До  раю  недалеко  уже  брама,
                             Невже  то  мій  народ  –  якесь  пропаще?

                             Лиш  гострий  зір  у  нього  як  ніколи
                             І  чує  все,  буває  що  аж  гидко,
                             Не  задурити  розум  цей  нікому!
                             Кричить  душа  несамовитим  криком!

                             А  хтось  старанно  вивчив  “  Капітал“,
                             Подякувать  забув  старому  Марксу,
                             Народ  великий  став  за  мінімал,
                             А  міг  би  бути  світу  за  окрасу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2017


НЕ МОВЧИ

                             Лютує  мороз,  божеволіють    “гради”.
             Європо,  зроби  щось,  уже  не  мовчи.
             Не  гріють  сьогодні  твої  нас  поради.
             Якщо  ти  щось  варта  -  на  весь  світ  кричи!

             Ти  може  забула,  що  нам  обіцяла?
             Де  жирним  поставила  підпис  колись?
             Твоя  бездіяльність  вже  нам  вартувала...
             А  ми  пам’ятаєм,  як  ви  всі  клялись.

             Що  варті  слова  всі,  як  хлопців  немає?
             Як  мами  без  внуків  бабусями  стали?
             Збуди  те,  що  в  тобі  і  досі  дрімає,
             А  то  ЦІ  прибудуть  й  на  твої  вокзали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715540
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2017


Я ТАКА ЯК УСІ

                                     Я  втікала  сама  від  себе,
                     Спакувала  думки  в  валізу,
                     Так  просила  погоди  в  неба,
                     Витирала  іржу  з  заліза.

                     Манівцями  блукала  вічність,
                     Все  ділила  святе  і  грішне,
                     Обминала  усю  трагічність,
                     Не  трималася  за  розкішне.

                     Я  така  як  усі,  я  справжня.
                     Тільки  я  ще  себе  шукаю,
                     Вийшла  з  вересня,  йду  до  травня,
                                     Як  умію  –  усім  прощаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2017


ОДИНОКА ВОВЧИЦЯ

                                             Одинока  вовчиця.  На  місяць  не  вию.
                             Я  від  зграї  відбилась  із  власної  волі,
                             Бо  кісток  вже  давненько  нікому  не  мию
                             І  у  вузлик  зв’язала  задавнені  болі.

                             Не  скажу,  що  –  біда,  не  скажу,  що  утрата.
                             Посилає  ще  небо  фонтани  думок,
                             Відкриває  мені  таємничості  врата,
                             Без  ключа  відмикаю  пізнання  замок.

                             Не  блукаю,  де  зграя  вишукує  здобич,
                             Я  не  маю  потреби  гострити  ножі
                             Та  й  тамбовський  мені  -  і  ні  друг,  і  ні  родич,
                             Геть  усі  хижаки  –  невимовно  чужі.

                             Одинока  вовчиця.  Обрала  мовчання.
                             Не  чорниця,  не  бранка  з-за  мурів  фортець,
                             На  слова  я  постійно  веду  полювання,
                             На  такі,  щоб    зм’якшити  жорстокіть  сердець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2017


МІСТО, ЯКОГО НЕМА

                                       Птахом  ніч  синя  присіла,
                       Небо  –  з  мереживом  зір.
                       Я  вже  тобою  горіла...
                       Доля  ж  зробила  відбір.

                       Зараз  з  тобою  ми  в  місті,
                       В  місті,  якого  нема...
                       Ніч  свої  звуки  солісті  -
                       Тихо  для  нас...жартома.

                       Може  з  відлунням  небесним...
                       Стогін  надірваних  струн...
                       Словом,  бодай  безсловесним,
                       Щось  напророчить  віщун.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2017


КРАЮ МІЙ

                                     Краю  мій,  ворушиш  мої  рани,
                     Предків  зов  по  скронях  дзвоном  б’є,
                     Як  скровили  води  бусурмани,
                     Там,  де  Буг  з  Бужка*  водицю  п’є!

                     Тут  ординець  дикість  показав,
                     По  тобі  пройшовся  хижим  звіром,
                     Як  ти  вижив,  як  життя  в’язав?
                     Знаю:  марив  волею  і  миром.

                     Лях  пихатий  гнув  тебе  додолу,
                     День  і  ніч  належав  ти  йому…
                     У  борні  пройшов  нелегку  школу,
                     Без  вини  відсидів  цю  тюрму.

                     Цар  мастив  усе  також  не  медом,
                     Випивав  твої    останні  соки,
                     Вчив  нахабно:  так  тобі  і  треба,
                     Мрії  поневолив  ясноокі.

                     А  червоні?  Чим  то  –  не  орда?
                     Срам  такий  в  двадцятому  столітті!
                     Що  ж  то,  Краю,  справді  за  біда:
                     Гірше  нам  за  всіх  людей  на  світі?

                     Тут  ще  Каїн  сам  назвався  братом,
                     А  йому  такий  –  тамбовський  вовк,
                     Вліз  до  нас  непрошеним  піратом,
                     Не  дай  Бог,  комусь  таку  любов.

                     Стільки  вже  пройшло  тих  поколінь,
                     Птаху  щастя  ще  не  упіймали,
                     Чи  не  чуєш,  Боже,  ти  молінь:
                     Щоб  свої  своїх  так  розпинали?

                                                                                           *Бужок-притока  річки  Буг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714947
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2017


ІСТОРІЯ ВИШИВАНКИ

                                                     Лягала  доленька    на  полотні,
                                                     Всі  хрестики  пророчили  ту  долю.
                                     Залишив  промінь  сонце  на  вікні,
                                     Вкраїнка  вишивала  мир  і  волю.

                                     Співала  пісню  болю  і  журби,
                                     Сльоза  вмивала  кожне  її  слово,
                                     Тут  голка  й  нитка  –  всі  її  скарби
                                     І  ще  –  найкраща  в  цілім  світі  мова.

                                     Це  –  оберіг  коханому  і  сину
                                     В  бою  нелегкім  то  –  ціна  життя,
                                     В  цій  вишиванці  бачиш  Україну,
                                     Квітчастий  шлях:  вперед  до  майбуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714795
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2017


В БЕЗСОННЯ ГРАЮСЬ НА ПАПЕРІ

                                             Вередує  зірка  цілий  вечір,
                             Головою  круть  то  так,  то  так,
                             Зачепилась    на  гнізді  лелечім
                             І  не  може  вибратись  ніяк.

                             Місяць  заблукав  в  бездоннім  небі,
                             Безлад,  чи  такі  якісь  дива?
                             Нічка  прогулялася  по  греблі,
                             Натягнулась  тиші  тятива.

                             Я  в  безсоння  граюсь  на  папері,
                             Перебрала  весь  букет  із  рим,
                             Муза  тихо  стукнула  у  двері,
                             Завжди    рада  я  приходу  прим.

                             Я  тримаю  їй  смачну  цукерку,
                             Чаю  заварю  з  жасмину  й  м’яти,
                             Підморгну  усміхнено  люстерку,
                             Цій  красуні  маю  що  сказати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2017


НІЧНИЙ МИТЕЦЬ

                                   Купалась  Нічка    синя  у  ставку,
                   Розсипала  по  плесу    жовті  Зорі.
                   А  Місяць  боком  ліг  на  острівку,
                   Думки  його  –  в  Чумацькім  коридорі.

                   Світився  Нічці,  наче  той  ліхтар,
                   Щоб  та  помила  добре  свою  косу,
                   Бо  і  слуга  він,    і  величний  цар,
                   Заколихав  враз  пісню  стоголосу.

                   Скупалась  Нічка  в  кучерявих  хвилях,
                   Кудись  пішла  босоніж  навпростець,
                   Збирав  поспішно  Місяць  у  зусиллях
                   І  плів  вінок  із  Зір,  нічний  митець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714560
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.01.2017


ВІРШ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДУШІ

                                           Вірш  починається  з  душі.
                           Хоч  як  йому  обтешуть  боки,
                           А  мовить  він  немов  з  глуші
                           І  надто  зблідли  його  щоки.

                           Якщо  немає  промінця,
                           То  віє  холодом  у  слові,
                           Як  без  початку  і  кінця,
                           А  ще  буває:  без  любові.

                           Душа  і  є  той  промінець,
                           Що  ясно  світить  між  рядками,
                           Вона  –  майстерності  вінець
                           І  диригент  поміж  думками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2017


ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

                                                               Світлій  пам’яті  
                                               Героя  Майдану  і
                                               України
                                               Романа  Сеника

                             Майдан  наніс  смертельні  рани
                             І  серце  вже  спинило  хід.
                             Всі  зупинились  раптом  плани,
                             Упав  із  сумом  небозвід.

                             Він  міг  сидіти  в  теплій  хаті,
                             /Своїх  дітей  Герой  не  мав/,
                             Чужих  узявся  захищати,
                             Шкода,  що  ворог  не  дрімав...

                             Як  вісім  ще  йому  було  -
                             Він  врятував  життя  дитині,
                             Про  нього  знало  все  село:
                             Таким  належить  буть  людині!

                             Зайняв  ряди  в  Небесній  Сотні,
                             А  пам’ять  світлу  залишив,
                             Згадаймо  всі  його  сьогодні:
                             Пішов  до  Бога  –  не  згрішив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714353
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2017


ДВА СЕРЦЯ

                                                                     Присвячую  мужній  
                                                                     Поетесі-патріотці  
                                                     ГАННІ    ВЕРЕС
                                                     Найкращі  вітання  до  Дня  
                                                     Народження!

                                 Яке  ж  то  серце,  може  навіть  два?
                                 Щомиті  за  Вкраїну  вболівають.
                                 Ніколи  не  жила  так,  як  трава,
                                 Не  так  як  інші  –  лиш  за  себе  дбають.

                                 І  день  і  ніч  –  на  тій  страшній  війні,
                                 Всю  силу  віддала,  щоб  зупинити,
                                 Стандарти  ці  давно  уже  двійні,
                                 Та  провела  сама  всі  аудити.

                                 Давно  вже  знає  ціну:  що  і  як?
                                 Собою  закриває  Україну,
                                 Як  же  обрид  їй  той  уже  будяк!
                                 А  як  свою  шанує  солов’їну!

                                 Вже  кілометри  слів  кричать  за  мир
                                 І  матерям  усім  втирає  сльози,
                                 Ця  мужня  жінка  –  всім  орієнтир,
                                 Поезія  війни  посеред  прози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714335
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.01.2017


ВІВАТ, ВІКТОРІЄ, ВІВАТ!

                                       
                                                                     Присвячую  чудовій  людині,
                                                                     красуні,  гарній  поетесі
                                                                     ВІКТОРІЇ    Р.

                                             Віват,  Вікторіє,  віват!
                             Люблю,  Вікторіє,  люблю!
                             Рахує  миті  циферблат,
                             А  я  цю  мить  благословлю.

                             В  цій  миті  Ваше  є  тепло
                             І  щедрість  ніжної  душі,
                             І  чисте  слово,  наче  скло,
                             Добра  великого  рушій.

                             Віват,  Вікторіє,  віват!
                             Достойна  всіх  земних  красот,
                             Величних  тронів  і  палат,
                             І  заслужила  на  джек-пот.

                             Краса:  вартує  полотна,
                             Душа:  їй  є  рядки  у  одах,
                             Така  –  на  цілий  світ  одна,
                             Побачиш  –  затамуєш  подих.

                             Батькам  -  за  щастя  і  любов,
                             З  коханим  –  благодать  і  рай,
                             А  діткам  –  щит  із  молитов,
                             Із  благодаті  водограй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714137
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2017


СЛОВО

                                               Як  тільки  порожнеча  підступає,
                               Відкриє  непривітно  свого  рота  -
                               Негайно  я  в  букет  думки  збираю,
                               Ховаю  до  любимого  блокнота.

                               В  веселці  розчинились  кольори  -
                               Палітри  невеселого  сюжета,
                               Я  сонцем  наповняю  вечори,
                               Іду  шляхом  невтомного  поета.

                               Мов  зорі  я  збираю  десь  слова
                               І  відділяю  зерна  від  полови.
                               Не  сіяла,  та  ось  уже  –  жнива
                               І  паросток  життя  -  у  кожнім  слові.

                               Не  знаю  я:  як  дякувать  тобі,
                               Мій  світе,  за  диктант  такий  чудовий
                               І  за  реальні  мрії  голубі,
                               Що  день  минув  не  з  прози,  а  віршовий?

                               І  може  й  я  частенько  обманусь,
                               Десь  полечу  далеко  за  орбіту
                               І  казочку  придумаю  якусь  -
                               Щоб  вистоять  жахи  всі  дурисвіту.

                               Не  знаю:  за  які  такі  дива
                               Ти  дав  мені  найвищу  нагороду?
                               Спочатку  в  Бога  теж  були  слова,
                               Служити  СЛОВУ  дам  довічну  згоду!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2017


НЕЗВИЧНА ПОДОРОЖ

                                           Збираюсь  в  село,  а  для  чого?  -  не  знаю.
                           Уперше  без  мами,  в  хатину  ввійду.
                           Ніколи  не  буде  земного  тут  раю,
                                           Не  мчусь  як  колись,  а  тихенько  бреду.

                           Не  знаю  як  вікна  поглянуть  на  мене
                           І  двері  що  скажуть  мені  на  цей  раз,
                           Якесь  все  безлике  мені  й  безіменне
                           І  скалки  застрягли  несказаних  фраз.

                           Кручу  всю  дорогу  минулого  стрічку,
                           Пішли  вже  із  хати  усі  на  той  світ,
                           Думками  запалюю  пам’яті  свічку,
                           Не  знаю  як  хатці  сказати    “Привіт”.

                           Ну,  як  їй  розкажеш  яка  в  мене  рана,
                           Чи  можна  пізнати  яке  те-болить?
                           До  неї  іду  як  та  гостя  незвана
                                           Цей  біль  вже  -  навічно,  не  лише  на  мить.

                           Тут  мама  ходила,  а  тут  ось  сиділа,
                           А  тут  дні  останні  її  віджили…
                           Пішла  і  нема  ні  до  чого  їй  діла,
                           Я  ж  їду  збирати  років  полини…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714040
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.01.2017


ПІСНЯ ВІТРІВ

                                                                       /  Пам’яті  МИХАЙЛА  ЖИЗНЕВСЬКОГО/

                                         “Герой  України”-,  співають  вітри
                                           Йому  білоруською  мовою,
                                           Де  хмари  вдягнулися  в  теплі  светри,
                                           Пішов  він  дорогою  новою.

                                           Пішов  назавжди,  під  берізкою  дім
                                           І  фото  усміхнене,  з  щирістю,
                                           У  нього  не  буде  гарячих  вже  зим,
                                           Лиш  пісня  вітрів  із  журливістю.




                                                                           ЙОГО    ОБРАВ    САМ    БОГ


                                               /Пам’яті    ЮРІЯ    ВЕРБИЦЬКОГО/

                                                                 Долав  маршрути,  підкоряв  висоти,
                                                 Шукав  у  Бога  правди  для  Землі,
                                                 Хотів  неправду  правдою  збороти,
                                                 Та  біле  загубилось  у  смолі.

                                                 Такого  землетрусу  не  було  ще,
                                                 Не  знала  Україна  стільки  балів
                                                 Багатим  видавсь  січень  на  кричуще,
                                                 Рекордним  на  криваві    “фестивалі”.

                                                 Йому  цю  долю  написало  небо:
                                                 Героєм  стати  у  буремні  дні,
                                                 А  міг  би  йти  зненацька  там  хто-небудь...
                                                 Здолав  мороз  його  в  самотині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713737
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2017


КАВКАЗЬКИЙ ОРЕЛ

                                                             /  Пам’яті  СЕРГІЯ    НІГОЯНА/


                                             Вполював  кавказького  орла,
                                             Заодно  підстрелив  і  Шевченка,
                                             На  Вкраїну  випала  імла,
                                             Почорніла  сонячна  вірменка.

                                             Їх  війна  вже  раз  "поцілувала",
                                             На  губах  -    її  гіркий  ще  смак...
                                             До  зубів  озброєна  навала:
                                             Скілька  срібних  –  і  упав  юнак.

                                             Світлий  лик  так  схожий  на  ікону,
                                             Світ  здригнувся,  біль  його  обпік,
                                             Хто  стріляв  –  нехай    йому  до  скону
                                             Цей  орел  літа  неподалік.

                                             Два  народи  вмилися  сльозами
                                             І  вогнем  пекло  у  дні  морозні,
                                             Наридались  й  незнайомі  мами,
                                             Пам’ять  про  орла  застигла  в  бронзі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713734
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2017


ЯКІ НАД ОКОПАМИ ЗОРІ?

                                             А  які  над  окопами  зорі?
                             Із  наляканими  очима,
                             У  небесній  своїй  коморі,
                             Хоч  у  Бога  десь  за  плечима.

                             Їм  вже  вибухи  ці  набридли,
                             І  огидний  цей  колір  війни,
                             Її  вірус,  її  бацили
                             І  стривожені  вибухом  сни...

                             Над  окопами  мріють  зорі
                             Щоб  на  нашій  Землі  жили
                             Її  діти  в  такій    ось  змові:
                             Щоб  Людьми  всі  бути  змогли!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713538
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2017


ЦЕ - ВІРШІ

                                       Це  –  вірші,  може  одкровення?
                       Струмок  цілющий  дум  моїх,
                       Це  –  божий  знак  благословення,
                       Комплект  придуманих  утіх.

                       Слова  нестримним  караваном
                       Проходять  дюни  всіх  пустель,
                       Надійним  кетгутом  -  по  ранах
                       На  присмак  –  східна  карамель.

                       Мов  зірка  іменна  в  долоні,
                                       Чи  квітка  у  саду  думок,
                       Як  перша  паморозь  на  скроні
                       Та  школи  зрілості  урок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2017


КРИВАВЕ ВОДОХРЕЩЕ

                                                     На  кожне  Водохреще  буде  боліти
                                     І  буде  кричати  душа.
                                     Охрещені  кров’ю  і  битами  діти  -
                                     Поранене  в  серці  пташа.

                                     Криваве  Водохреще  –  це  вже  історія,
                                     Це  –  біль  України  і  сум,
                                                     Кривава  бувальщина,  а  не  теорія
                                     І  автор  її  -  хворий  ум.

                                     Хрестили  вогні,  а  когось  водомети,
                                     А  кат  лиш  команди  давав,
                                     /Кусалися  пси  за  криваві  монети/,
                                     Великий  народ  продавав.

                                                     Так  просто  було  подивитися  в  очі,
                                     Всміхнутись  народу  лишень,
                                     Та  були  не  ті  у  країни  в  нас  зодчі,
                                     Її  розтягли  до  кишень.

                                                     Кривавим  пером  свою  "славу"  писали
                                                     Без  сорому  й  честі  -  навік!
                                                     Різнились  з  народом  всі  їх  "ідеали",
                                                     Нічого  святого  в  базік!                                    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713111
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2017


НА ПІВШЛЯХУ

                                       Я  знову  на  розп’ятті  у  думок.
                       По-іншому  здається  і  не  вмію,
                       Силкуюсь  з  серця  вирвати  гвіздок...
                       Лише  одна  надія:  на  Месію.

                       На  півшляху  не  кину  я  хреста,
                       Без  нього  вийде  швидше  до  фіналу,
                       “Тягни”,-  мені  нашіптують  вуста,
                       Хоч  часом  і  здається,  що  помалу.

                       Частіше  очі  дивляться  у  небо,
                       /  Хоч  міцно  ще  стою    на    цій  землі/,
                       І  думаю:  а  знає  це  хто-небудь:
                       Чи  душі  там  летять,  чи  журавлі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2017


БУРШТИНОВЕ НАМИСТО

                                         Намисто  бурштинове  –  у  руці.
                         Не  знаю:  як  мені  тепер  з  ним  бути?
                         Чаруюся  від  сяйва  промінців,
                         Але  ж  яка  ціна  таких  здобутків?

                         Змішались  краплі  сонячні  із  кров’ю,
                         Хіба  ж  за  щастя  буде  ця  прикраса?
                         Чи  ж  куля  прислужилася  здоров’ю,
                         Прив’язана  тугим  вузлом  до  бакса?

                         Чарівний  камінь  з  подихом  віків!
                         Він  розбрату  зробився  лютим  знаком,
                         З  забарвленням  злочинних  кольорів
                         Й  наляканим  всесильним  зодіаком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2017


ПІСЛЯ БАЛУ

                                         Біля  бака  вляглося  ялин  
                         Десь  з  десяток,  усі  абияк.
                         Лиш  скелети  -  з  красивих  рослин,
                         Від  такого  лише  переляк.

                         Є  образа  у  них  на  людей,
                         Ці  -  зрадливі  такі  і  невдячні.
                         Вже  красуні  позбулись  ролей
                         І  дивитись  на  них  стало  лячно.

                         Їм  би  жити  і  жити  в  лісах,
                         Підпирати  здивовані  хмари,
                         Але  доля  по  всіх  адресах
                         Розвезла  на  веселі  базари.

                         Примірялись,  у  очі  дивились,
                         Одягали  в  наряди  нові
                         І  шампанського  бризки  іскрились.
                         І  дарма,  що  гуляв  вітровій

                         Дарували  ялини  всім  щастя,
                         Подарунки,  салюти,  ура!..
                                         Їм  Карпати    в  очах,  Закарпаття
                         На  повіках  присіла  жура.

                         Не  побачити  лісу  ніколи,
                         Не  почути  вже  співу  вітрів,
                         На  морозі  зіщулились  кволі,
                         Вже  немає  для  них  лікарів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712519
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.01.2017


ЯКОГО ВИМІРУ ЦЕЙ ДЕНЬ

               Якого  виміру  цей  день?
Тут  майже  вічність  –  за  мішень.
Ще  мить  тут  друг  за  брата  був,
Злий  дух  від  ворога  війнув,

Війна  призначила  урок,
Натиснув  ворог  на  курок...
Упав  хлопчина  щироокий,
Душа  летить  у  світ  широкий,

Над  ним  ще  день  стоїть,  голосить,
А  мама  десь  не  знає,  просить,
Благає  Господа  й  святих,
Її  ж  Герой  навік  затих...

Донбаський  край  співа  журливу,
Попав  юнак  під    “градів“  зливу,
Його  часів  спинився  хід,
Фашист  прийшов,  казав  -  сусід.

Змісив  усе:  святе  і  грішне,
Буття  –  нерадісне,  невтішне.
Він  обезглавив,  навіть,  хати,
Йому  на  всіх  тепер  начхати.

Давно  до  зла  лихий  цей  звик:
Не  різнить  мова  де  язик.
Потужний  край  –  зробив  руїну,
Нема  катюзі  поки  спину.

Зробив  пустелю,  поле  мінне,
Настане  день  і  неодмінно
Упаде  ворог,  складе  крила
І  буде  пам’ять  на  могилах

Всіх  тих,  хто  вищим  був  за  нас,
Вина  тут  є  твоя,  Донбас.
Ти  не  любив  свою  Вітчизну,
Зелене  світло  дав  рашизму,

А  він  зірвав  в  нас  стільки  цвіту...
А  скільки  ликів  вже  з  граніту...
Без  ліку  доль  розбитих  вщент:
Керує  чорний  диригент.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712269
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2017


ВИ МЕНІ НАСНИЛИСЬ

                                           Зимові  Товтри,  ви  мені  наснились.
                           Ще  не  стрічались  ми  із  Вами  взимку.
                           Вітри  безжальні  об  дерева  бились,
                           Сніги  не  знали  ні  на  день  спочинку.

                           Шляху  перини  віддаляли  нас,
                           Морози  так  погрозливо  пекли
                           І  чувсь  мені  зимовий  ваш  романс,
                           Як  караваном  хмари  побрели.

                           Блукає  тут  розлучниця-зима
                           Слідами  перехожих  випадкових,
                           Ще  довго  вас  вкриватиме  чалма,
                                           А  я  прийду  до  вас  у  снах  казкових.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712152
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2017


ДИВНИЙ СОН

                                       Занурив  човен  носа  у  пісок,
                       Чи  задрімав,  чи  так  заліг  у  думу?
                       Напевно  він  віджив  уже  свій  строк,
                       Трудів  на  ньому  видно  цілу  суму.

                       Давно  вітри  його  не  цілували
                       І  хвилі  не  ласкали  його  боки.
                       Дались  взнаки  тут  рифи  і  корали
                       І  солі  –  за  косметику  на  щоки.

                       А  скільки  бачив  велетнів  на  хвилях!
                       І  були  мрії  вирости  самому,
                       Часи  відплили  на  численних  милях,
                       Вернувся  човен  зболений  додому.

                       Прикрив  повіки,  бачить  дивний  сон,
                       Він  ще  новий  і  шанси  є  для  росту,
                       На  березі  стоїть  його  Ассоль,
                       Одягнена  в  ранкову  позолоту.

                       Іще    “Привіт“  кричать  його  вітрила
                       І  всівся  бриз  у  нього  на  кормі...
                       Удача  трубку  свою  відкурила,
                       Ще  в    вухах  дикий  стогін  від  штормів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711999
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.01.2017


ПОПРОШУ У НОВОГО РОКУ

                                       Вийду  в  світ,  озирнусь...і  ще  раз.
                       Новий  рік,  з  чим  до  нас  прийшов?
                       Не  чекаю  заучених  фраз,
                       Хоч  маленьку,  а  дай  любов.

                       Без  любові  не  може  жінка,
                       Як  без  сонця  не  може  день,
                       Як  без  літа  не  може  бджілка,
                       Соловей  без  своїх  пісень.

                       Дай  внучатко  мені  маленьке,
                       Погойдати  на  своїх  крилах,
                       Дай  відчути  тепло  рідненьке,
                       Потонути  в  обіймах  милих.

                       Дай  моїй  Україні  миру,
                       Дай  їй  щастя  по  самі  вінця,
                       Дай  їй  щедру  таку  офіру!
                       Хай  щастить  усім  українцям!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711880
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.01.2017


АХ, ЯК ХОЧЕТЬСЯ ДИВ НОВОРІЧНИХ!

                                                   Парасолі  й  плащі  до  весни
                                   Зайняли  своє  місце  у  шафі,
                                   Дощові  перелистують  сни
                                   І  альбоми  старих  фотографій.

                                   Кожушки,  чобітки  і  вушанки
                                   Заявили  про  свої  права,
                                   Так  підстрибують  радісно  санки
                                   І  бурульок  стирчить  булава.

                                   Аромати  святкових  ялин,
                                   Ах,  як  хочеться  див  новорічних!
                                   Вся  природа  із  справжніх  світлин,
                                   Із  бажань  кольорово-магічних.

                                   Розгорнуло  сувій  нічне  небо,
                                   Там  мільярди  розсипаних  зір,
                                   Та  хіба  ж  то  таке  по  потребі?
                                   Тим  -  майонток,  а  тим  -  сувенір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711877
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.01.2017


НЕ ЩЕЗАЙТЕ НАДОВГО ІЗ КЛУБУ


                       Не  щезайте  надовго  із  Клубу,
                       Милі  друзі,  поети,  митці!
                       Я  за  Вас  хвилюватися  буду,
                       Факт:  зажура  на  моїм  лиці.

                       Все  шукаю  фамилии  й  прізвища,
                       Чи  бува  не  з’явилися  Ви?
                       Жодних  шансів  -  можливим  всім  прикрощам,
                       Посилаю  за  Вас  молитви.

                       Так  радію  як  Ви  засвітились,
                       Засвітилася  з  Вами  і  я,
                       Через  Слово    ми  всі  поріднились  -
                       І  тепер  –  Поетична  Сім’я.

                       Не  щезайте  надовго  із  Клубу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2017


НЕ КИНЬ МЕНЕ, БОЖЕ, БУДЬ ЛАСКА

                                     Не  кинь  мене,  Боже,  будь  ласка  -
                     Я  падати  стала  частіше,
                     Забулась  вже  юності  казка,
                     Дорослими  стали  всі  вірші,

                     Болючіші  стали  і  рани,
                     І  більше  –“  чому?  ”    аніж  “знаю”,
                     Десь  –  зайве,  а  десь  –  бумеранги:
                     Дорогою  -  до  пеклораю.

                     Чим  далі,  тим  шлях  став  складнішим,
                     Все  більше  на  нім  роздоріж  ,
                     І  плід  заборони  гіркішим,
                     Найбільшим  скарбам  ціна  –  гріш.

                     Не  кинь  мене,  Боже,  будь  ласка,
                     Дитя  своє  свято-грішне,
                     Якщо  твоя  буде  ця  ласка:
                     То  дай  мені  слово  розкішне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711713
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017


БЕРЕЖІТЬ СВОЇ ОЧІ

                                     Бережіть  свої  очі  від  поглядів  злих,
                     Ці  чарівні  маленькі  віконця,
                     Цілий  світ  загубився  в  глибинах  у  них  -
                     Незвичайні  маленькі  два  сонця.

                     Не  важливо  з  яких  вони  є  кольорів,
                     Чи  листочка,  чи  кольору  квітки,
                     Чи  світанків  ясних,  чи  сумних  вечорів  -
                     Ці  чарівно-безцінні  блискітки.

                     Бережіть  свої  очі  від  поглядів  злих,
                     А  самі  випромінюйте  щастя,
                     Хай  живе  в  них  довіку  цей  вогник  святих
                     І  краплинка  святого  причастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2017


КАМ'ЯНЕЦЬ ПОДІЛЬСЬКИЙ

Ансамбль  часів  середньовіччя,
Подій  і  таємниць  обитель,
Часу  нелегкого  обличчя,
             Володар  брам,  легенд  хранитель.

Вся  незбагненна  унікальність
 Із  мурами  старих  фортець,
         Він    загадкою  був  для  ханів,
Зачарувався  османець.

Засумнівався  трохи  хан,
Що  то  був  рукотворний  витвір  -
Архів  історій    –  той    вулкан,
                       Часів  минулих  грізний  вимір.

На  камені  –  камінна  квітка,
Найбільша  вигадка  із  див,
Це  –  волі  пам’ятник  і  мітка,
Як  нескоренно  предок  жив.

Свободу  мужньо    він  беріг,
Палаючи  в  вогнях  століть,
Дійшов    й  до  нас  цей  оберіг,
Над  сивим  Смотричем  стоїть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711567
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.01.2017


ТРИМАЙСЬ, ВКРАЇНЦЮ

                                         Тримайсь,  вкраїнцю,  завжди  будь!
                                         Тримайсь  за  землю  і  за  дім,
                         Свою  родину  не  забудь,
                         Тримайся,  рідний,  в  світі  цім.

                         Тримайсь  за  мову  солов’їну,
                         За  вишиванки  ніжний  цвіт,
                         Тримай  за  руку  Україну,
                         І  за  Шевченків    “  Заповіт  “.

                         Тримайсь  за  небо,  за  повітря,
                         За  вітер,  сонце  і  Дніпро,
                         Тримайсь  за  корені  і  віття,
                         Вітчизни  нашої  ядро!

                         Тримайсь  як  можеш,  не  здавайся,
                         Нехай  ворожий  рухне  план,
                         Ніколи  свого  не  цурайся,
                         Ти  тут  –  хазяїн,  ти  і  –  пан!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711334
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2017


ПТАШИНА ІСТОРІЯ

                                             Пташина  гірко  плакала
                             Про  зраду  і  любов,
                             Сльозина  рясно  капала
                             В  кущах  серед  дібров.

                             Гніздечко  без  господаря,
                             Без  сильного  плеча,
                             У  лісі,  у  володаря  
                             Шукала  втікача.

                             Сама  тедітна,  з  дітками,
                             Тягар  їй  цей  нести,
                             Так  важко  із  сирітками,
                             Шле  жалісні  листи.

                             Ліс  мудрий  був  старійшина
                             І  щедрий  дідуган,
                             Прийняв  важливе  рішення:
                             Гульвісі  –  ураган.

                             Пташині  заклопотаній
                             Ліс  шле  свої  листи,
                             Із  радісними  нотами
                             Долає  всі  вітри.

                             Лилось  струмочком  літечко,
                             Малята  підросли,
                             Співає  стигле  житечко,
                             Вже  й  дітки  в  світ  пішли.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711332
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 10.01.2017


ЗГАСЛА ЗІРКА / Пам'яті Світлани Костюк/

         Вже  згасла  Зірка,  слід  іще  болить,
Її  слова,  думки  і  безліч  планів...
У  Всесвіті  скінчилась  її  мить,
Завмерла  враз  у  голосі  органів.

Народжувались  з  болю  її  твори,
У  неї  світ  її  уроки  брав,
Вона  писала,  це  –її  офшори
   З  набором  вічним  непідробних  прав.

Вже  згасла  Зірка...щоб  світити  знов
В  серцях  усіх  і  пам’яті  архівах,
Щоб  з  нелюбові  виросла  любов
На  цих  стражденних  українських  нивах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711097
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.01.2017


НЕ СПИТЬ ПОЕТ

                                         Не  спить  поет,  все  думка  не  дає.
                         Усе  блукає  світом  без  кордонів.
                         Поет  із  віршем  і  лягає,  і  встає,
                         Нема  поету  писаних  законів.

                         Все  ніби-то  давно  уже  сказали,
                         Все  геніальне  сказане  до  нього,
                         Проте  у  нього  лиш  свої  вокзали
                         І  скаже  так  –  не  сказано  ні  в  кого.

                         В  його  лиш  серці  цей  кипить  вулкан,
                         Його  струмок  біжить  у  цьому  руслі,
                         Таких  думок  лиш  цей  поет  –  гурман,
                         Напій  такий  лише  у  його  кухлі.

                         Слова  збирає,  наче  в  небі  зорі,
                         Думки  сідлає,    не  відпустить  крила
                         І  буде  в  нього  безліч  ще  історій  -
                         Із  думки  в  слові  виростає  сила.

                         Поет  не  спить,  епоха  б’є  в  набат,
                         Невинні  гинуть  і  тіла,  і  душі,
                         Поет  сьогодні  й  лікар,  й  адвокат,
                         Нема  часу  хворіти  на  байдужість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711049
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2017


ДИКА ТРОЯНДА

                                                   Дика  троянда  чарівної  вроди,
                                   Трішечки  заздрить  садовій  вона,
                                   /Варта    ж  коштовної  та  нагороди/,
                                     Пестить  корали  яскраві  зима.

                                     Снігом  прикрила  пташині  смаколики,
                                     З-під  кучугур  виглядають  вогні,
                                     Крутить  зима  приморожені  ролики,
                                     Марить  весною  шипшинка  у  сні.

                                     Сняться  в  рожевім  її  часолисті
                                     Бджілки,  метелики  дивної  вроди,
                                     Промені  сонця  грайливо  іскристі
                                     Зайчиків  сонячних  снять  хороводи.

                                     Марить  шипшинка  смарагдовим  раєм,
                                     Дощиком  ніжним,  веселкою  квітною,
                                     Ну,  а  сама  пригощає  всіх  чаєм,
                                     Голки  сховала,  всміхнулась  привітно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710882
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2017


Я БІЛЬШЕ ЗИМУ НЕ ЛЮБЛЮ

                                             Зима  не  знає  як  мене  дістати:
                             Забрала  маму,  вирвала  із  рук.
                             Мороз  нахабний,  лізе  вже  до  хати,
                             Хурделиця  накидала  перук.

                             Не  полюблю  її  уже  ніколи,
                             Вона  мені  завдала  стільки  болю,
                             Усі  мої  дороги  захололи,
                             Звільнила  й  знову  кинула  в  неволю.

                             Хизується  холодною  красою,
                             Стає  до  мене  в  профіль  і  анфас,
                             А  я  ще  більш  вмиваюся  сльозою,
                             Тепер  дивлюся  на  іконостас.

                             Мені  зима  скувала  руки  й  ноги
                             І  серце  стало  майже  крижане,
                             Ніхто  не  чує  мої  монологи,
                             Лиш  вітер  в  спину  уперед  жене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710881
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 08.01.2017


ДУМКИ

                                                       Думки  під  серцем  всі  складаю,
                                       Колись  зберуся  й  погортаю.
                                       Всі  розділю  за  кольорами,
                                       Переберу  їх  вечорами.

                                                       Якусь  –  в  смітник,  якусь  –  в  архів,
                                                       Якусь  вплету  в  вінок  до  слів,
                                                       Цю  відпущу  десь  політати,
                                       В  скарбничку  можна  цю  сховати.

                                       Ще  розділю  усіх  за  віком
                                       Оці  –  маленькі,  ці    -  великі.
                                       Цій  ще  потрібно  підрости,
                                       А  ця  вже  може  йти  в  світи.

                                       Ще  поділю  за  ароматом
                                                       Оцих  красунь  усіх  крилатих.
                                                       Оця  –  із  запахом  весни,
                                       Із  співом  дуже  голосним,

                                       У  цій  -  всі  аромати  літа:
                                       Духмяні  трави,  сонце,  квіти...
                                       А  ця  –  строката  (осінь  наче),
                                       Дощем  сумним  невпинно  плаче.

                                       А  ця  –  кусюча,  з  морозцем,
                                       З  якимсь  ображеним  лицем...
                                       Думки  складаю  у  букет,
                                       Черпаю  з  них  новий  сюжет.







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2017


МАЙЖЕ В ДИКАНЬЦІ

                                         Забула  де  я,  думала  –  в  Диканьці.
                         Це  -  репетиція,  напевно,  до  Різдва,
                         Така  зима  у  своїй  забаганці
                                         Разом    добро    і  зло  сипнула  з  рукава.

                         Кипіло  небо  сніговим  вулканом,
                         Струсило  зорі,  мов  доспілі  груші,
                         Накрило  землю  крижаним  жупаном,
                         Розгублені  блукали  всюди  душі.

                         А  на  мітлі  таки  хтось  небом  пролетів
                         І  в  коминах  якось  було  не  звично,
                         Здригався  дико  світ  від  блискавки  дротів
                         І  було  страшно,  а  не  феєрично.

                         Зустрілися  Вакули  із  Оксанами,
                         Забули  за  цариці  черевички,
                         У  Пацюків  –  вареники  з  сметанами,
                         Я  ж  згадую  по  черзі  небилички.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710676
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.01.2017


ПРИЙДИ, ІСУСЕ

                               Прийди,  Ісусе,  в  світ  цей  грішний,
               Перстом  своїм  накресли  круг,
               Куди  не  впустить  нас  Всевишній,
               Коли  є  мінімум  заслуг.

               Прийди  аби  спинити  безлад,
               Покласти  край  убивчій  грі
               І  рай  зробити  замість  пекла,
               І  світло  божій  дать  іскрі.

               Прийди,  не  дай  здуріти  світу,
               Не  дай  поринути  в  пітьму,
               Спитай,  кому  прийшов  час  звіту,
               Дай  спинок  хворому  уму.

               Не  дай,  Ісусе,  впасти  низько,
               Людське  ім’я  б  нам  зберегти,
               Напій  святим  душі  криничку,
               Дай  гідно  донести  хрести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2017


ВЖЕ СКОРО

                                           Життя  відміряло  нам  мірку,
                           В  черговий  раз  –  нові  акценти,
                           Солодку  краплю?  Сумно-гірку
                           І  та  дається  під  проценти.

                           Земля  здригається  від  болю,
                           Ще  й  магма  війн  на  груди  впала,
                           Ми  знов  йдемо  по  міннім  полю,
                           А  воля  –  волі  не  пізнала.

                           І  знов  шекспірівське:  чи  бути?
                           Дилема  знов:  куди  іти?
                           Усі  криваві  атрибути
                           За  нами  спалюють  мости.

                                           Ще  дике  плем’я  править  світом,
                                           Вершки  збирає  на  біді,
                                           В  конфлікті  з  Божим  заповітом,
                                           А  справа  зріє  у  суді.  

                           Вивчає  Бог  усі  деталі,
                           Він  світ  створив  для  всіх  людей,
                           Його  привласнили  зухвалі,
                           НАШ    СВІТ  –  собі  за  привілей.

                           Не  за  горами  Божа  кара,
                           Вже  чує  світ  цей  гнівний  глас,
                           Минає  все...  і  ця  примара...
                           Вже  кроки  чутно...  Іде  Cпас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710516
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2017


СНІГ ЗАМІТАЄ ВСІ СЛІДИ

                                                 Сніг  замітає  всі  сліди,
                                 Сліди  розлук,  сліди  печалі,
                                 Щорічну  радість  коляди
                                 Та  імена  на  п’єдесталі.

                                 Мете  свою  горизонталь,
                                 Ліг  небокрай  на  білій  ковдрі,
                                 Дерев  вдягає  вертикаль
                                 Коли  надміру,  часом    в  нормі.

                                 На  землю  в  гості  із  небес
                                 Сніжить  у  вирі  танцювальнім
                                 І  не  уточнює  адрес
                                 Класичний  вальс,  буває  й  бальний.

                                 Своєю  білою  рукою
                                 Міняє  вектори  і  плани
                                 Від  буревію  до  спокою
                                 Диктують  настрої  органи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2017


ШУКАЛИ ЩАСТЯ МОЇ ДНІ

                                                         Шукали  щастя  мої  дні,
                                                         На  втіху  долі  не  зрікались.
                                                         Світили  наче  ті  вогні,
                                                         Світанком  сонячним  вмивались.

                                         Ішли  по  вулиці  життя,
                                         Чекали  довго  на  пероні,
                                         Шукали  в  світу  співчуття,
                                         Молились  зоряній  іконі.

                                         Шукали  щастя  мої  дні
                                         Із  ними  я  разом  шукала,
                                         Десь  на  життєвім  полотні  
                                         Надія  долю  вишивала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2017


СНІГОВА ЕЙФОРІЯ

                                           Сніг  падав  синичкам  на  вії,
                                           Мов  зоряні  атоми  з  неба,
                           Кружляв  у  своїй  ейфорії,
                           Шепталися  з  хмарами  верби.

                           Кінця  не  було  цьому  танцю,
                           Зима  не  скупилась  на  диво
                           І  падав  білявий  по  глянцю,
                           І  знов  перелистував  чтиво.

                           Казкові  рядочки  клубочком
                           Мотала  зима  вечорами,
                           Зв’язала  думки  поясочком,
                           Писала  собі  панорами.

                           Надмухала  гір  парашути,
                           Стелила  незайманий  шлях,
                           Міняла  вже  звичні  маршрути,
                           Шукала  поради  у  днях.

                           Здавалось:  сніги  нескінченні
                           Із  шлейфом  розкішним  фати,
                           Та  було  у  цьому  знаменні
                           З-за  обрію  видно  мости.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2017


ЗЕЛЕНІ ФРУКТИ

               Ми  збирали  роки  у  кошик,
Пакували  тісненько  в  боки.
У  кишенях  –  всього  лиш  грошик  
І  принишкли  тихенько  кроки.  

Пам’ятаєш?  Колись  з  тобою  
Ми  у  травах  збирали  зорі,    
Час  стелився  до  ніг  канвою,    
У  небесній  писали  конторі    

Нашу  долю.  Курсивом  пункти    
Обіцяли  нам    гавань  тиху.
Ми  тоді  ще  “зелені  фрукти”      
Відпускали  на  волю  примху.  

Світ  тримали  в  своїх  долонях    
І  було  по  коліна  море…
Вже  срібляться  сніги  на  скронях,  
Ми  ж  -  зі  стажем  уже  “актори”.  

Навіть  часом  здаємось  зайві,  
Соціальних  депресій  слід…  
Мрії  стліли  в  колишнім  сяйві,  
Впав  на  голови  дикий  схід.  

Перезріли  з  роками  “фрукти”,        
Шахи  сплутали  всі  ходи,                  
Божевільні  злетілись  круки,        
Наробили  усім  біди…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2017


ЛЮБІ ДІТКИ, З НОВИМ РОКОМ!

                                               Засніжило  по  коліна
                               Де  росте  краса-ялина,
                               На  верхівку  місяць  сів,
                               Іній  шаль  ажурну  сплів,
                               Зорі  вкрили  гілочки,
                               Вітер  шепче  казочки,
                               Дід  Мороз  почервонів,
                               Має  в  торбі    масу  див,
                               Назбирав  в  зими  до  свята  -
                               Хай  потішаться  малята,
                               Не  забув  про  поле  й  ліс,
                               Їхнім  мешканцям  поніс,
                               Йде  собі  поважним  кроком,
                               Любі  дітки,  з  Новим  роком!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710033
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.01.2017


МОЯ МАТУСЯ ВАРТА НЕБА

                                           І  знов  життя  –  на  до  і  після...
                           Затихло  слово,  згасла  пісня.
                           У  інший  світ  пішла  матуся,
                           Здається  знову  я  гублюся.

                           Куди,  чому  і  далі  як?
                           Якийсь  туманний  зодіак.
                           Не  вибираю  роздоріж,
                           Так  ніби  поряд  десь  рубіж...

                           Та  знову  мамі  я  потрібна!
                           Цінніша  золота  і  срібла
                           Молитва  повнить  душі  наші,
                           Господь  збирає  в  свої  чаші.

                           Моя  матуся  варта  неба,
                           Прошу  святих:  така  потреба.
                           А  Богу  кланяюся  низько,
                           Що  мала  маму  я  з  колиски:

                           Красуню,  мудрості  скарбницю,
                           Мою  невтомну  рятівницю
                           Аж  до  посріблених  років
                           Я  чула  ласку  її  слів.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710030
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 03.01.2017


Я ВІРИЛА В КАЗКУ

                                         Я  довго  так  вірила  в  казку,
                         В  її  неземні  наддива,
                         Благала  у  доленьки  ласку
                         І  казка  ось  –  поряд,  жива!

                         Вдягнула  поезій  наряди
                         І  шаль  із  чарівних  рядків,
                         Відкрила  обличчя  плеяди,
                         Слова  заплела  до  вінків.

                         Цю  казку  із  сонячних  мрій
                         Плекатиму  завжди  у  серці,
                         Для  зцілення  від  аритмій  
                         Довірюся  цій  фантазерці.

                         Нехай  вже  несила  злетіти,
                         Завада  тому  –  листопад,
                         У  шафі  знайдуть  внуки  й  діти
                         Поезій  моїх  зорепад.

                         Не  буде  мене  тоді  вдома
                         І  навіть  не  в  цьому  біда.
                         Вік  житиме  казка  знайома
                         Від  щирого  мого  труда.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2017