Шостацька Людмила

Сторінки (9/821):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 »

ІНДИГО

                                                         День  народження  в  Ганнусі.
                                         Скоро  їй  –  чотири  рочки.
                                                         Є  питання  у  бабусі
                                                         І  до  свята  заморочки.

                                                         -  Що  ти  хочеш,  моя  кицю?
                                                         Замовляй,  я  те  куплю.
                                         Плаття,  шапку,  чи  спідницю?..
                                         Ну,  скажи,  тебе  молю.

                                         -  Хоцю  лозоцьку  галненьку,
                                                         Бабця  рада:  «Ну,  й  дива,
                                         Купим  ложечку  маленьку».
                                         «Ні,  не  те!»-,  твердить  мала.

                                                         Довго  думали-гадали,
                                         Що  воно  таке  і  як?
                                         Все  в  умі  перебирали,
                                                         А  воно  –  ні  так,  ні  сяк.

                                         Вже  не  знали,  що  й  гадати,
                                         Раптом  :  «Квітоцька!»  -,  маля
                                         «Є  індиго  в  нашій  хаті!»-,
                                         Радо  бабця  промовля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782229
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.03.2018


ЧОГО ПОТРЕБУЄ ДУША?

                                                 Не  сповідалася  Душа,
                                                 Була  така,  мов  неумита.
                                                 Стріляли,  знов  із  «калаша»,
                                 Не  раз  ущент  була  розбита.

                                                   Гріхів  не  мала  цілий  віз,
                                                   Жила  по  правді  і  по  честі,
                                                   Та  мала  навіть  гріх  від  сліз.
                                                   Стоїть  Душа  на  перехресті.

                                                     І  ніби  й  Божа.  Так,  така.
                                                     Проте  нема  у  ній  причастя.
                                                     Хоч  і  хрестилася  рука  –
                                                     Душа  не  світиться  від  щастя.

                                                     Так  пильнувала  завжди  тіло,
                                                     Була  чистенька  і  охайна,
                                                     Та  не  було  Христа  у  жилах,
                                                       У  цьому  й  є  Господня  тайна.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782022
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.03.2018


ЧАСТИНА МИТЦЯ

                                                                 Скрипка,  кажуть  –  частина  самого  Митця.
                                                                 Вона  знає  про  все:  про  любов  і  печалі…
                                                                 Неймовірний  дарунок  для  нас  від  Творця.
                                                                 Обіймав  її  талію  сам  Страдіварі.

                                                 Рід  Гварнері  любив  її  більше,  ніж  жінку
                                                 І  душа  розривалась  в  руках  Паганіні,
                                                                 Відкривала  вона  ніжним  звуком  сторінку
                                                                 І  незмінно  була  на  висотах  богині.

                                                                 Так  смичок  краяв  серце  з  малої  октави,
                                                 Цілував  він  щоразу  чотири  струни,
                                                                 Жив  любов’ю  завжди  по  дорозі  до  слави.
                                                 Знов  приходила  скрипка  до  мене  у  сни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781809
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.03.2018


ПРОГНОЗ - ВЕСНА /продовження/

                                                                       Вже  сніговик  на  зад  присів
                                                                       І  шалик  з’їхав  геть  додолу,
                                                                       І  ніс  із  моркви  відлетів.
                                                                       Весна  –  тут  згідно  протоколу.

                                                                       Сидів  горобчик  на  чолі,
                                                                       Не  думав  навіть  проганяти.
                                                                       Бруньки  шептались  на  мітлі
                                                       Та  десь  не  видно  кошеняти.

                                                                       Я  вранці  гляну  за  вікно,
                                                                       Боюся  навіть  уявити…
                                                                       Мітла,  морквина  і  відро...
                                                       Такі  у  березня  візити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781628
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.03.2018


ПРОГНОЗ – ВЕСНА

                                                         В  куточку  двору  сніговик
                                                         Лишень  нагадує  про  зиму.
                                                         Сніг  від  дощу  назавжди  зник,
                                                         Весна  іде  до  нас  без  стриму.

                                         Стоїть  змарнілий  силует.
                                                         Похнюпив  ніс,  примружив  очі,
                                                         Аж  пожалів  його  поет,
                                                         Сказати  слово  добре  хоче.

                                                         Він  бачив,  як  мале  дитя
                                                         Трудилось,  справжній  скульптор,  наче.
                                                         Дало  білявому  життя
                                                         Й  само  не  схоже  на  ледаче.

                                                         Щодня  заходило  у  двір,
                                                         «Як  справи?»-,  поспіхом  питало.
                                                         Кіт  дивувався:  «Що  за  звір?»
                                                         -  «Мур,  мяу»  -,  так  собі  –  зухвало…

                                                         Прогноз  сьогодні  –  гарний  плюс
                                                         І  снігова  людинка  зникне.
                                                         Зими  затихне  білий  блюз,
                                                         Мале  у  двір  прийде:  «Ой!»-,  скрикне…



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781510
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.03.2018


БЕЗСМЕРТЯ У СЛОВІ

                                                   Читаючи  великого  Пророка,
                                                   Роблю  нові  щоразу  відкриття.
                                   Ціна  свободи  надто  зависока
                                                   У  боротьбі  за  право  на  життя.

                                                   Йому  ще  змалку  марилася  воля,
                                                   Йому  наснилась  правда  золота…
                                                   Гірка  спіткала  Генія  недоля:
                                   Талант,  кайдани,  біль  і  самота.

                                                     Його  ж  творіння  коренем  врослися
                                                     В  людські  уми,  у  жили,  у  серця.
                                                     Його  «Кобзар»  для  світу  народився
                                                     За  задумом  великого  Творця.

                                     Царизм  ніколи  більше  не  воскресне!
                                     В  безсмертя  словом  вписаний  Титан!
                                                     «Борітеся  –  поборете»  -  безсмертне.
                                                     Стояв  на  зріст  увесь  із  ним  Майдан.
                                       
                                                     Йдемо  до  волі,  хоч  й  важкий  наш  шлях.
                                     Ми  –  «Заповіту»  світло  незгасиме.
                                     І  глас  його  в  народу  на  вустах,
                                                     І  Україна  –  поряд  з  мужнім  сином.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781307
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.03.2018


МУЗИ НЕ ВМИРАЮТЬ

                                                                                                                                           
                                                                                 /  до  Шевченкової  Музи/

                                                                             Як  Тарас  тебе  боготворив!
                                                                             Ти    була  «пречистая  й  святая»,
                                                                             Ти  була    букетом  справжніх  див,
                                                                             Зіронька  в  невільному  безкраї.

                                                                             Златокрилим  дотиком  душі,
                                                                             Пташечкою  линула  до  нього.
                                                                             В  час,  коли  приносила  вірші  –
                                                                             Ти  була  посланницею  Бога.

                                                                             Ти  була  «живущою  водою»  
                                                                             Посеред  засушених  степів
                                                                             І  «сестрою  завжди  молодою»  -
                                                                             Кобзаря,  засмучений  заспів.

                                                                             Ти  його  «порадонька  святая»,
                                                                             Світ  безсмертя  у  його  очах
                                                                             Ти  –  така,  мов  дотик  горностая.
                                                                               України  –  істина  і  шлях.

                                                                               У  молитві  –  свічечка  за  волю,
                                                                               Глас  Тараса,  дзвін  на  цілий  світ!
                                                                               Ти  сльозою  випала  на  долю
                                                                               У  його  бунтарський  «Заповіт».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2018


СВІТ У ДОЛОНЯХ

                                                                       Я  вслухалася  в  тишу,  в  німі  її  кроки  –
                                                                       Ти  не  йшов,  загубившись  в  мирській  суєті.
                                                                       Ти  літав  у  світах,  може  й  вище,  ніж  сокіл,
                                                                       Випивав  до  дна  час  –  його  миті  святі.
                                                                       Тебе  кликала  я,  навкруги  –  блискавиці.
                                                       Ти  ж  десь  був  за  межею  далеких  світів.
                                                                       Я  відкрила  футляр  і  заграла  на  скрипці
                                                                       Пісню  двох  невідомих  донині  життів.
                                                                       Так  заплакали  струни,  що  плакало  небо,
                                                                       Ти  цю  пісню  почув  за  півтисячі  літ.
                                                                       Я  летіла  душею  далеко,  до  тебе,
                                                                       Ти  тримав  у  долонях  для  мене  цей  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2018


ВІЩИЙ СОН

                                                                                                                 
                                                     Наснилась  ластівка  мені,
                                                                     До  мене  завітала  в  гості.
                                                                     Присіла  скраю  на  вікні,
                                                     Писав  по  склу  маленький  хвостик.

                                                                     Вдивляюсь  у  кришталь  вікна,
                                                                     Читаю:  радісно  і  мило  –
                                                                     «Весна,  весна,  весна,  весна!..»  –,
                                                                       Мені  маленька  сповістила.

                                                                       Лягала  –  ще  була  зима,
                                                                       А  тут  –  раптово  завесніло,
                                                                       Із  даху  снігова  чалма
                                                       Уже  додолу  покотила.

                                                                       Туман  розсіявся,  мов  дим.
                                                       Надула  брунька  губки  свої,
                                                       Змарніли  зимоньки  сліди,
                                                       Лиш  малахіт  той  самий  в  хвої.

                                                                       Такі  бувають  віщі  сни,
                                                                       Маленька  ластівка  –  за  фею.
                                                       Легеньким  подихом  струни  –
                                                                       Весна,  подібна  Корифею.

                                                                             


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780945
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.03.2018


МОЇЙ УЛЮБЛЕНІЙ ГАЗЕТІ


                                                                             Недавно  Хмельницька  обласна  газета
                                                                             "ПОДІЛЬСЬКІ  ВІСТІ"
                                                                             відсвяткувала  100-літній  ювілей

                                                 Ти  з  дитинства  була  в  моїм  домі.
                                                                 Пам’ятаю  твій  лагідний  дотик.
                                                                 Я  уже  нарікаю  на  скроні,
                                                                 А  з  тобою  зустрітись  –  не  проти.

                                                                 Ти  жива!  І  пульсуєш,  мов  думка!
                                                                 Як  –  прекрасна  у  змові  із  віком.
                                                                 Ти  –  і  дзвін,  і  поет,  і  відунка,
                                                                 І  над  нами  тримаєш  опіку.

                                                                 І  рука  твоя  завжди  –  на  пульсі.
                                                                 Навіть  шпальти  не  знають  утоми.
                                                                 Так  чекаю  я  диво-екскурсій,
                                                 Як  заходжу  в  газетні  хороми.

                                                   Ти  пиши  тим,  хто  є  й  хто  ще  буде.
                                                                   Сповіщай  нам  хороші  новини,
                                                                   Нехай  чують  твій  голос  усюди
                                                   І  тримай  гідно  стяг  Батьківщини!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780826
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2018


Я ПТАХА З УКРАЇНСЬКОГО САДУ


                                                                   Я  в  теплий  край  не  відлітаю,
                                                                   Хоча  морозить,  а  я  –  тут.
                                                                   Як  пережити  я  не  знаю,
                                                                   Чи  хижаки  мені  дадуть?..

                                                                   Така  я  пташечка-невдаха,
                                                                   За  голу  душу  завжди  б'ють.
                                                                   До  болю  тне  якась  комаха
                                                                   І  жах  –  яка  у  неї  лють!
                                                                                     
                                                                   Кусає  так,  сама  аж  пухне,
                                                                   Не  зупиняє  навіть  кров,
                                                                   Нап’ється  вдосталь,  далі  пурхне              
                                                   Й  яка  тут  мова  про  любов?

                                                                   Мені  не  затишно  і  сумно,
                                                                   Та  як  залишу  рідний  край?
                                                                   Його  бандуру  дивострунну
                                                                   І  український  коровай.
                                                       
                                                                   Щодня  не  чути  солов’їну?  –
                                                                   Свій  голос  втрачу  вже  тоді.
                                                                   Я  не  покину  Україну!
                                                                   За  лад  візьмусь  в  своїм  гнізді!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780473
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2018


У ДОМІ КНИГИ

                                                                   Тут,  серед  книг,  знаходжу  спокій,
                                                                   Гортаю  тисячі  думок.
                                                                   Тут  час  не  робить  собі  копій,
                                                                   А  я  роблю  у  вічність  крок.

                                                                     Я  –  у    оточенні  великих,
                                                                     Мені  –  задарма  їх  труди.
                                                                     Вже  бачу  їх  прекрасні  лики
                                                                     І  приміряю  їх  сліди.

                                                                     Від  слів  захоплює  мій  подих.
                                                                     Ця  велич  –  у  моїх  руках!
                                                     Творити  так  –  то  справжній  подвиг,
                                                                     Щоб  потім  жити  у  віках!
         
                   
                                                                                               Усім  відвідувачам  сайту  -  мої  вітання
                                                                                               з  приводу  Всесвітнього  Дня  Письменника!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779987
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 03.03.2018


СЛЬОЗА ЗИМИ

                                                                 З-під  снігу  пробивається  життя
                                                                 Із  назвою  простенькою  –  підсніжник.                                                                                                
                                                 То  –  первісток  весни,  її  дитя.
                                                                 Сльоза  зими,  надія,  справжня  ніжність.

                                                 Його  я  навіть  вирвати  боюсь.
                                                                 І  боляче  боюсь  йому  зробити.
                                                 Тримаюся  подалі  від  спокус  
                                                                 Й:"Весна"-,  усім  я  хочу  сповістити.

                                                                 Такі  землі  прикраси  –  до  лиця.
                                                                 Життя  провісник  на  тоненькій  ніжці
                                                 Аж  проситься  на  кінчик  олівця
                                                 В  нарядній,  помереженій  маніжці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779940
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2018


ПОБАЧЕННЯ В КАРПАТАХ

                                                                     На  побачення  їде  до  хмар,
                                                     Він  обожнює  гори  Карпати.
                                                                     –  Я,  матусю,  немов  той  вівчар
                                                                     Буду  зорі  до  гурту  збирати.
                                                                     У  полоні  трембіт  й  полонин
                                                                     Я  п’янію  в  долині  нарцисів.
                                                                     І  із  мрійників  я  не  один,
                                                                     Ялівці  тут  –  брати  кипарисів.
                                                                     Я  беру  у  них  силу  і  міць
                                                                     Та  вдихаю  всі  їх  аромати.
                                                                     А  яка  дивовижна  тут  ніч!
                                                     В  моїй  долі  назавжди  Карпати!
                                                                     Навіть  ближче  до  Бога  від  них
                                                                     І  молитву  він  чує  скоріше.  
                                                     Кожен  подих  і  кожен  тут  штрих,
                                                                     І  незвичність  Говерлівських  рішень…  
                                                                     Гори  кличуть.  Матусю,  пора.
                                                                     –  Я  сама  закохалась  в  це  диво:
                                                     України  така  пектораль.
                                                     Повертайся,  синочку.  Щас-ли-во!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779918
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.03.2018


УПАДУ ЗЕРНЯМ

                                                                                         Упаду  зерням  в  стражденну  землю
                                                                                         І  скроплю  сльозою  ту  ріллю.
                                                                                         Як  мені  на  серці  зараз  темно,
                                                                                         Щастя  їй  ніяк  не  намолю.
                                                                                         Я  в  собі  шукаю  добре  слово,
                                                                                         Хочеться  моїй  землі  тепла,
                                                                                         Хочеться  щоб  їй  було  медово,
                                                                                         Дочекатись  з  зернятка  стебла.
                                                                                         По  стерні  блукала  цілу  вічність,
                                                                                         А  спитай  –  скажу:  «Ще  не  жила».
                                                                                         На  землі  стою,  мов  той  підсвічник,
                                                                                         А  в  руці  –  свіча  супроти  зла.
                                                                                         Ще  тримаю  слово  у  долоні,
                                                                                         Полетить  воно  колись  у  світ.
                                                                                         Мчать  моїх  років  гривасті  коні,
                                                                                         Задивився  в  очі  перецвіт.
                                                                                         Упаду  зерням  в  стражденну  землю.
                                                                                         Я  ще  дочекаюсь  колоска!
                                         Крутить  час  невпинно  каруселлю
                                                                                         І    віршам  життя  дає  рука.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2018


НЕ МОЇ

                                                                   Хризантемно  чомусь  на  душі,
                                                                   Задощило  сьогодні  до  болю.
                                                                   І  заплакані  очі  в  віршів,
                                                                   Та  думки  поспішають  на  волю.

                                                                     Відхворіла  вже  ними  душа.
                                                                     І  пігулки  пила,  і  був  гіпс.
                                                                     Тріпотіла  неначе  пташа,
                                                                     Бо  чужим  надто  видався  ліс.

                                                                     Розберуть  парасолі    вірші
                                                                     І  підуть  у  негоду  по  світу.
                                                                     Розповзуться  немов  мураші,
                                                                     Виглядатиму  лишень  привіту.

                                                                     Відпустила  –  уже  не  мої.
                                                                     Десь  –  обійми,  а  десь  –  небезпека.
                                                                     Заспівають,  немов  солов’ї,
                                                                     А  там  вилізе  критик  із  пекла.

                                                                     А  душа,  мов  матуся  –  в  вікні,
                                                                     Виглядатиме  звістки  про  вірші,
                                                                     Принесе  їй  гонець  на  коні,
                                                                     Що  живі  і  від  інших  не  гірші!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2018


НАМАЛЮЮ ЩАСЛИВИЙ СВІТ

                                         
                                                       Я  проснулася  від  любові,
                                                       Сни  наснилися  кольорові.  
                                                                       Як  проснулась  –  всміхається  світ,
                                                                       Я  кажу  із  любов’ю:  «  Привіт!»
                                                       Я  йому  –  аж  мільйон  цілунків,
                                                                       Розпочала  свій  день  з  малюнків.
                                                                       Малювала  маленьких  діток,
                                                                       Руту-м’яту  і  ще  й  любисток.
                                                                       Коровай  малювала  з  сонця,
                                                                       Його  зайчика  –  на  долонці.
                                                       І  корівок  божих  багато,
                                                                       Ще  й  весняний  танок  у  свято.
                                                                       Малювала    лелечий  політ,
                                                                       Малювала,  як  вміла  цей  світ.
                                                                       Ви  щасливі?  –  Я  дуже  рада!
                                                                       Ще  пройдуся  казковим  садом.
                                                                       Може  я  домалюю  там  щось,
                                                                       Аби  вам  усім  краще  жилось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.02.2018


ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ

                                                             Вітаю  Вас  із  Новим  роком  -
                                             Початком  радісних  турбот,
                                                             Нехай  іде  щасливим  кроком!      
                                             Вам  віршів  нових  у  блокнот.          
                                 
                                                             Нехай  життя  дарує  барви,
                                                             Малює  щастя  і  добро,
                                             Любові  світлої  литаври
                                                             Звучать  і  щоб  там  не  було

                                             Щасливі  будьте  і  здорові,
                                                             Із  миром  йдіть  у  це  життя,
                                                             Хай  сни  вам  сняться  кольорові
                                             Й  чекає  гарне  майбуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769093
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.01.2018


ДРУЗЯМ ІЗ КЛУБУ ПОЕЗІЇ

                                                               Я  з  Вами  навчилась  літати.
                                                               Зізнаюсь:    я  Вас  всіх  люблю.
                                               Тримаю  за  руки  всі  дати
                                                               І  думку  миттєво  ловлю.

                                                                 Я  знаю  усіх  і  без  фото.
                                                                 Красу  пізнаю  з  Ваших  слів.
                                                 Читаю  в  рядках  Ваших  ноти,
                                                                 Мені  до  душі  їхній  спів.

                                                                 Мандрую  із  Вами  по  світу,
                                                                 Я  з  Вами  сміюся  і  плачу
                                                                 І  дуже  чекаю  привіту
                                                                 Від  тих,  кого  довго  не  бачу.

                                                                 Нехай  в  Вас  народяться  книги,
                                                                 Бо  Музи  ж  на  чай  ходять  в  дім.
                                                                 Та  будуть  успішними  ринги
                                                                 На  всіх  поєдинках  із  рим.

                                                                 Нехай  Вас  кохають  ще  більше.
                                                                 І  буде  все  в  домі  гаразд.
                                                                 Заповняться  щастям  всі  ніші
                                                                 В  серцях,  від  улюблених  фраз.
                                     

                                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.12.2017


СУКНЯ

                                                               Сукню  тримала  про  свято,
                                                               Для  особливих  моментів.
                                                               З  шафи  боялася  взяти
                                                               Просто,  без  аплодисментів.

                                                                 Шафа  також  наглядала…
                                                                 Завше  –  в  порядку  й  на  місці.
                                                                 Сукня  нагоди  чекала,
                                                                 Бачилась  в  туфлях  й  намисті.

                                                                   Свято  чомусь  забарилось,
                                                                   Мода  –  вперед  на  два  кроки.
                                                                   Сукня  попала  в  немилість,
                                                                   Ще  й  натерпілась  мороки.

                                                                     В  очі  вдивлялась  свічадам,
                                                                     То  –  завелика,  то  тісно
                                                     Часто  бувала  і  рада  б
                                                                     Вийти  з  хазяйкою  в  місто.

                                                                       Дача,  городи,  робота  –
                                                                       Все  відкладалось  на  потім,
                                                                       В  клопотах  кожна  субота,
                                                       Дні  так  згорали  на  попіл.

                                                                       Вже  постаріла  хазяйка,
                                                                       Сукня  така  ні  до  чого.
                                                                       Вийшла  така  з  нею  байка  –  
                                                                       Так  й  не  була  за  порогом.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767317
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.12.2017


ПРОЩАЙ, СТАРИЙ РІК

                                                         Прощай,  Сімнадцятий,  назавжди.
                                                         Нелегким  був,  як  не  крути.
                                                         І  не  забути  й  не  згадати,
                                                         Хотілось  часом  утекти…

                                                         Іди  собі,  як  кажуть:  з  Богом.
                                                         Наллю  тобі  бокал  вина.
                                                         І  не  затримуйся  за  рогом
                                                         Так,  як  затрималась  війна.

                                                         Ти  обіцяв,  коли  зустрілись.
                                                         Чекала  цілий  рік  щодня,
                                                         Що  перестане  ворог  цілить,
                                                         А  те,  пробач,  було:  брехня.

                                                           Візьми  з  собою  всі  печалі,
                                                           Спакуй  в  рюкзак  усі  жалі.
                                                           Вже  жме  Новий  на  всі  педалі,
                                                           Чекаєм  з  миром  на  Землі!



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766717
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.12.2017


СОН У НОВОРІЧНУ НІЧ

                                                             Наснилась  Новорічна  ніч,
                                                             Така  весела  і  казкова,
                                                             У  миготінні  дивних  свіч  
                                                             Для  нас  була  не  випадкова.

                                                             Від  голубих  ялин  –  парфум,
                                                             Шампанське,  іскри  наче  зорі.
                                                             Із  східним  присмаком  лукум,
                                                             А  ми  –  немов  святі  в  соборі.

                                                             Мов  промінь  сонця  –  дотик  рук,
                                                             Твій  погляд,  наче  подих  льону,
                                                             Без  жодних  натяків  розлук
                                                             І  без  претензій  на  корону.

                                                             Утік  подалі  від  гріха,
                                                             Злякався  сон  такого  щастя.
                                                             Лиш  місяць  –  в  ролі  пастуха
                                                             Й  самотня  ніч  і  зір  причастя.

                                                               Та  ж  сама  молода  душа,
                                                               Парфум  той  самий  від  ялини,
                                                               Рядки  із  нового  вірша
                                                               Й  журлива  пісня  хуртовини.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.12.2017


В ПОЛОНІ ЗИМОВОЇ КАЗКИ

                                                                 Зимовий  ліс.  Він  так  мене  чекав!
                                                                 Іду  нарешті  в  тишу  його  храму.
                                                                 Дерева  –  в  білій  казці  балаклав.
                                                                 Незайману  торкаю  порцеляну.

                                                                 Така  краса!  Від  щастя  хочу  жити!
                                                                 Про  що  думки,  мій  добрий,  милий  лісе?
                                                                 Скажи  мені,  святий  мій  ворожбите,
                                                 Всіх  тайн  своїх  відкрий  мені  куліси.

                                                                 Ялина  горда  –  білочці  за  пристань
                                                                 А  віти-крила,  так  би  й  полетіла…
                                                                 Синичок  зграйка  витримала  відстань,
                                                                 А  я  услід  :    «Краса»-,  прошепотіла.

                                                                 Ось  бачу  кимось  вишиті  сліди,
                                                                 Боюся  зіпсувати  візерунки.
                                                 Веди,  мій  лісе,  я  піду  –  веди!
                                                 З  собою  візьму  всі  твої  малюнки.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766536
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.12.2017


ЛІСОВА КРАСУНЯ

                                                               Маленька  ялинонька  в  лісі  росте.
                                                               Убрання  у  неї  таке  непросте.
                                                               Зелена  сукенка  в  цієї  красуні
                                                               І  шишки  на  вітах  іще  зовсім  юні.

                                                               Не  любить  нарядів  міняти  вона
                                                               І  стиль  цей  –  із  назвою:  «Літо-зима».
                                                               Із  снігу  у  неї  накидка  пухнаста,
                                                               Пручається  вітру  ця  міць  коренаста.

                                               Така  запашна,  кращий  в  світі  парфум,
                                                               Від  нього  радіють  і  серце,  і  ум.
                                               Не  треба  рубати  і  нести  до  хати,
                                                               Ще  довго  їй  хочеться  ліс  прикрашати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766526
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.12.2017


НОВОРІЧНІ МРІЇ

                                                       Заплакані  маленькі  долі,
                                                       Їм  кожен  день,  що  Новий  рік.
                                                       Одна  лиш  мрія  в  домі  й  школі,
                                                       Щоб  татка  Бог  від  куль  зберіг.

                                                       Не  вірять  більше  у  Морозів,
                                                       Не  тішить  їх  сніжинок  вальс,
                                                       Лиш  витирають  нишком  сльози:
                                                       «Де  ти,  війна  лиха,  взялась?»

                                                         Вони  не  тішаться  святами,
                                                         Вони  вже  виросли  давно.
                                                         Про  що  мовчать  сьогодні  мами
                                                         І  як  гірчить  думок  вино  –

                                                         Вони  все  знають  на  півслові,
                                                         Дідусь  вже  ен-ну  запалив,
                                                         В  бабусь  молитви-колискові,
                                                         Давно  їм  татко  не  дзвонив.

                                                           Одне  загадують  бажання…
                                                           І  навіть  вишня  край  воріт
                                                           Схилила  голову  в  чеканні
                                                           Знайомих  кроків  від  чобіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766325
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 16.12.2017


РІЗДВЯНЕ ДИВО

                                                                       
                                       З  Різдвом  народжується  диво.
                                                       Ісусик  входить  в  кожен  дім.
                                       І  зірка  в  небі  мерехтливо  -
                                                       Так  схожа  на  Святого  німб.

                                       Приймає  небо  всі  бажання,
                                       Молись,  загадуй  і  бери.
                                                       Усі  надії  й  сподівання
                                                       Святкові  вдягнуть  кольори,

                                                         Зійдуться  душі  на  вечерю.
                                                         І  будеш  чути  їх  тепло.  
                                                         Волхви  зберуться  у  печеру,
                                                         Як  тисяч  …  літ  тому  було.

                                                         Кутя  перлинками  всміхнеться,
                                                         Із  серця  вийде  «Отче  Наш»,
                                                         Добро  на  світі  поведеться,
                                                         Як  благодать    поллється  з  чаш.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766324
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 16.12.2017


РИМИ І СВЯТО

                                                     Надворі  й  не  пахне  зимою,
                                     На  серці  –  уже  засніжило.
                                                     На  віддалі  ходимо  двоє,
                                                     Колись  ми  обоє  любили…

                                                       Не  слухав  мелодію  серця,
                                                       Дозволив  закрастися  зимам.
                                                       Мороз  розмальовував  скельця
                                                       І  очі  затрушував  римам.

                                                       А  я  їх  до  себе  горнула
                                                       Теплом  своїм  гріла  їм  руки.
                                                       Для  тебе  я  справді  минула,
                                                       Коли  не  болить  від  розлуки.

                                                         А  їм  я  потрібна,  я  знаю,
                                                         Не  буде  самотньо  у  свято.
                                                         Напишу  на  небі:  «Кохаю»
                                                         І  світ  увесь  буде  читати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766151
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 15.12.2017


НОВОРІЧНИЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

                                                         
                                     Вмикає  Хмельницький  святкові  вогні,
                                                     Вітрини  всміхаються  всім  перехожим.
                                                     Рік  їде  Новий  на  сріблястім  коні,  
                                                     А  кінь  на  казкового  дуже  так  схожий.

                                     Ця  аура  свята  єднає  усіх,
                                                     Невинні  сніжинки  засипали  місто,
                                                     Сидіти  удома  -  справжнісінький  гріх,
                                                     Бо  кличе  вогнями  гірлянди  намисто.

                                                     Вже  Буг  передумав  сердитись  собі,
                                                     З’єднав  береги  від  важкої  розлуки,
                                     Радіє,  як  сміх  відгукнеться  в  юрбі
                                     І  падає  щастя  в  самісінькі  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766146
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 15.12.2017


ПЕРЛИНКА

                                                                                             
                                                 Ліхтарі  підсвічують  хурделицям
                                                                 У  нічному  танці  королеви,
                                                                 Срібні  ризи  за  морозом  стеляться
                                                                 І  напружив  вітер  свої  нерви.
                                                               
                                                                 За  вікном  замерзла  моя  вулиця,
                                                                 У  снігу  згубила  білі  туфлі.
                                                 Ковдра  до  щоки  так  мило  тулиться,
                                                                 Я  –  немов  перлинка  в  її  мушлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766041
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.12.2017


СНІЖИНКИ


                                               Люблю  мережну  неповторність
                                                               Красунь-сніжинок  на  вікні.
                                                               Читаю  цю  холодну  повість
                                                               І  чую  музики  їх  «мі».

                                                               Маленькі  вогники  мигають,
                                                               Я  ж  розглядаю  лики  їх.
                                                               Вони  узори  вишивають
                                                               На  нескінченнім  полотні.

                                                               Художник  мав  лиш  білу  фарбу,
                                                               Все  малював  і  малював,
                                                               Не  знав  ціни  такого  скарбу,
                                                               Зимі  задарма  віддавав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766039
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.12.2017


ОЧІ ГЕРОЇВ

                                                                     
                                                                     Бездонні  очі  в  воїнів  АТО.
                                                                     Я  думала  -  це  тільки  на  світлинах,
                                                                     Таких  очей  не  має  більш  ніхто  -
                                                                     З  них  дивиться  на  мене  Україна.
                                                             
                                                                       Сьогодні  я  зустріла  наяву
                                                                       Людину  із  геройськими  очима.
                                                                       Це  -  завдяки  йому  я  ще  живу,
                                                                       У  нього  Батьківщина  -  за  плечима.

                                                       Це  -  він  пройшов  котли  і  дим  їдкий,
                                                                       Свинцеві    “гради”  випали  на  нього.
                                                                       Він  на  собі  несе  цей  час  важкий
                                                                       Й  здається  не  боїться  вже  нічого.

                                                                         Нема  у  нього  вілл,  земель,  авто,    
                                                                         Лише  любов  синівська,  що  без  краю.
                                                                         В  Афгані  міг  упасти  разів  сто,
                                                                         Тоді  Господь  не  взяв  його  до  раю.

                                                                         Він  побратимів  проваджає  у  політ
                                                         І  ще  собою  небо  підпирає
                                                                         У  нім  живе  свободи  моноліт,
                                                                         Всю  вражу  ницість  достеменно  знає!
                                                                         



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764515
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.12.2017


ПРИЙДИ, СВЯТИЙ МИКОЛАЮ

                                                                 Ждем,  святий  наш  Миколаю,
                                                                 До  дітей  сьогодні  з  раю.

                                                                 Принеси  в  своїй  торбинці
                                                                 Дітям  радість  і  гостинці:

                                                                 Під  подушку  –  миколайчик,
                                                                 Тому  –  місяця  окрайчик,

                                                                 Оберемок  зірочок,
                                                                 А  комусь  –    казок  мішок.

                                                                 Не  забудь  бійців  в  окопах,
                                                                 Захисти  їх  на  всіх  тропах,

                                                                 Попроси,  Святий,  у  Бога
                                                                 Щоб  прийшла  вже  перемога.
                                                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764508
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.12.2017


МАННА НЕБЕСНА


                                                                                                   Ще  одна  думка  про  Поезію

                                                                         
                                                                             НЕБЕСНА  МАННА

                                           Ти  –  тамариксу  цвіт  прекрасний,
                                                           Квітуєш  величчю  світів,
                                                           Ти  –  дар  небес,  небесна  манна,
                                                           Священний  лик  і  образ  ясний,
                                                           Твоя  величносте,  Осанна!
                                                           Скарбничка  слів  і  відкриттів!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763712
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.12.2017


ПОЕЗІЯ

 
                                                                             Продовжую  тему  любові  до  Поезії,  прочитавши
                                                                             вчорашні  публікації  поетів  КП  Віктора  Северина  і
                                                                             Оксани  Батицької
                                                                             


                               Поезія  –  це    особлива    форма    любові.  Вона    є    всеохоплюючим    поєднанням
             усіх    видів    любові:  до  Бога,  Всесвіту,  природи,  дітей    і    батьків,  до  усього  
             прекрасного...                                                                                                                                                        
                                 Вона    схожа    на    квітучий    сад,  жива  і    має    свій    дух.
             Поезія  –  це    життя,  боротьба    людини    за    найвищі    цінності,  тріумф    розуму    і                                      
             думки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763683
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.12.2017


НЕЗРАДЖЕНА ЛЮБОВ


                                                     Я  відгризаю  пуповину
                                                                     І  не  кричу,  хоча  й  болить.
                                                                     Любов  тримаю  за  провину,
                                                                     Та  рву  із  примусу  цю  нить.
                                                                     Не  знає  хтось,  як  я  любила…
                                                                     Ходила  боса  по  стерні.
                                                                     Й  не  знаю,  де  взялась  та  сила
                                                                     В  напівживій  іще  мені?
                                                                     Я  віддала  себе  до  крихти,
                                                                     Не  стало  навіть  річки  сліз.
                                                                     Лише  жалі  –  душі  бурсити
                                                                     Й  напіврозбитий  механізм.
                                                                     Я  відгризаю  пуповину.
                                                                     Я  вільна  від  усіх  оков!
                                                                       «Не  божевільна!»  -,  чую  в  спину  –
                                                                       Моя  незраджена  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2017


ЗАПІЗНІЛА ЗУСТРІЧ

                                                                                                 Йшла,  не  торкаючись  землі,
                                                                                                 Із  хмарок  шаль  на  ній  бриніла,
                                                                                                 Мов  спілий  колос  на  стеблі,
                                                                                                 Така,  як  квітка  запізніла.

                                                                                                 Крильми  за    Всесвіт  зачепила,
                                                                                                 Смарагди  –  спалахом  в  очах.
                                                                                                 Так  цілу  вічність  тут  ходила,
                                                                                                 Збирала  зорі  по  ночах.

                                                                                                   Він  теж  ходив  по  цій  алеї,
                                                                                                   Мигали  тисячі  облич,
                                                                                                   Не  бачив  він  тоді  лілеї,
                                                                                                   Не  чув  її  благальний  клич.

                                                                                                   Зустрілись  поглядами-блиском,
                                                                                                   Вона  чекала,  він  чекав!
                                                                                   Вони  обоє  –  поряд,  близько,
                                                                                                   А  в  них  обох  не  має  прав…

                                                                                                   Пішли  маршрутами  своїми.
                                                                                                   Він  озирнувся  і  –  вона,
                                                                                                   Та  заперечили  сивини
                                                                                                   І  промовчали  імена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017


Я ХОДИЛА ДО ОСЕНІ В ГОСТІ

                                                         Я  сьогодні  ходила  до  осені  в  гості.
                                                         Шепотів  під  ногами  мені  падолист.
                                                         Пригощала  мене  і  були  навіть  тости,
                                                         І  про  осінь  співав  молодий  гітарист.

                                                         Так  співав  від  душі,  ніби  знав  яка  осінь,
                                                         Ніби  вже  його  весен  минулись  сади.
                                                         Ми  удвох  обнялись:  я  й  замріяна  просинь,
                                                         І  прощальні  гудки  подали  поїзди.

                                                         На  прощання  ще  випили  сонце  в  бокалі,
                                                         Я  забула  куди  мені:  в  літо,  чи  в  зиму?
                                                         А  мені  вже  лелеки  "курли"  прокричали.
                                                         Їм  гукала  "щасливо"    й  утерла  сльозину.

                                                         Ще  всміхнулося  літо,  що  бабиним  зветься.
                                                         Закрутило  мене  в  павутинні  думок.
                                                         Притулилось  до  мого  самотнього  серця,
                                                         Танцювали  із  ним  ми  прощальний  танок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2017


СВІЧА ПАМ'ЯТІ

                                                                 
                                       Я  знаю:  навіть  й  там,  на  небі
                                                       Батькам  болить  голодомор,
                                       Хоч  заперечить  мені  невір
                                               І  не  змахне  сльозу  мажор.

                                                       Щороку  плакала  матуся
                                                       І  з  нею  плакала  свіча.
                                       Болить,  як  думкою  торкнуся…
                                                       Була  матуся  ще  дівчам,

                                                       Родина  мучилася,  в  голод
                                                       Сміття  шукала  й  лободу,
                                                       Тулилась  купкою  у  холод,
                                                       Гонила  геть  оту  бліду…

                                                       Рідня  тужила  за  мізинком,
                                                       Був  братик  кволим,  не  дожив.
                                                       Усе  життя  –  в  очах  картинки,
                                                       Як  русский  «брат»  усіх  любив.

                                                       Матуся  вже  зустрілась  з  Богом,
                                                       Де  небеса  їй  –  вічний  дім,
                                                       Я  генно  плачу  некрологом
                                                       За  всіх,  записаних  у  нім.
                                                                                   
                                                       Убивцям  –  вирок  за  тридцяті,            
                                                       Свіча,  немов  святий  протест.
                                                       І  сльози  правди  –    на  розп'ятті                                                  
                                                       Й  тим,  хто  сьогодні  –  честі  тест.
                                       
                                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762190
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2017


НЕСКОРЕНА МОВО МОЯ

                                                                         Душі  народної  огранка,
                                                                         Найкраща  мова  всіх  часів.
                                                                         Віночок,  диво-вишиванка,
                                                                         Веселка,  солов’я  заспів,

                                                                         Тобі  вклоняюся  низенько,
                                                                         Що  ти  жива,  що  ти  в  нас  є,
                                                                         Що  в  ритм  –  твоє  й  моє  серденько
                                                                         Й  світанки  нам  Господь  дає.

                                                                         Така  нелегка  доля  в  тебе,
                                                                         Наперекір  всім  ворогам
                                                                         Тобі  покров  дарує  небо
                                                                         І  слів  божественних  бальзам.

                                                         Живеш  і  в  казочці  маленькій,
                                                                         І  в  Славні  наших  козаків,
                                                                         З  тобою  Леся  і  Костенко,
                                                                         Ти  –  моноліт  в  борні  віків.

                                                                         Тримаєш  і  в  окопах  гідність
                                                                         Для  всіх  прийдешніх  поколінь.
                                                                         Ти  –  Кобзаря  мого  всесвітність,
                                                                         Ознака  величі  й  молінь.

                                                                           Стаю,  рідненька,  на  коліна,
                                                                           Прошу:  пробач,  за  суржик  мій.
                                                                           Моя    ти  сонячна  перлино,
                                                                           Живи,  звучи,  співай,  радій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759499
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.11.2017


БУКВА "МАНЬКА"

                                                                         Бабця  внука  вчить  абетку.
                                                                         В  лоб  –  горохом,  так  у  Петьку.
                                                                         Б’ється,  бідна,  з  «А»  до  «Я»,
                                                                         Голос  вже,  мов  в  солов’я.
                                                                         -  А-а-а,  бе,  ве,  т.д,  т.п.
                                                         Бачить  Петрик:  щось    –    не  те!
                                                                         Як  його  втомила  нянька!
                                                                         -  Бабо,  що  то  –  буква  «Манька»?
                                                                         Кажеш:    Я  та  й  я!  То  –  ти?
                                                                         -  Чуєш,  Петьку,  не  плети!
                                                                         Хлопець  знову  за  своє:
                                                                         «Буква  «Манька»  справді  є?»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754338
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.10.2017


КРИТИК

                                                                               Справді    так    краще,    як    каже    той    критик?
                                                                               Може  так  бути,  та  –  те,  не  моє,
                                                                               Я    у    руках    його  –  крихітний    гвинтик,
                                                               Справді,  воно  так  і  є,  так  і  є…
                                                                               Думає    так,    крізь    свої    окуляри,
                                                               Я    йому    –    хтось    лиш,  нездара,  маля.
                                                                               Може    його    так    гласять    циркуляри,
                                                                               Може    він    бачить    лиш    те,  що    здаля?
                                                                               Ріже    усе    без    жалю  і    без    сорому,
                                                                               Б’є    об    асфальт    кришталеві    слова,
                                                               Бачу    з    якою    це    робить    оскомою,
                                                               Думаю:    “Де  ж  це    моя    булава?
                                                               Я    ж    своїм    дітям    не    ворог,  а    мати
                                                                               І    боронитиму    їх    до  кінця,
                                                                               Мають    моє    щирі    люди    читати,
                                                                               В    славу    Господню,  во    ім’я    Творця!”


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754199
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2017


ЦАРСТВО МОРФЕЯ

                                                       Місто  втомилось  від  денних  турбот.
                                                       Спати  вляглося,  позбувшись  марнот.
                                                       Знову  довірилось  звично  Морфею,
                                                       Ніч  подала  непогану  ідею.
                                                       Я  лиш  заплуталась  в  сітях  безсоння,
                                                       Може  й  виною  тому  –  міжсезоння?
                                                       Ходять  думки  караваном  верблюжим,
                                                       Навіть  дрібне    стало  враз  небайдужим.  
                                                       Крутиться,  крутиться  спогадів  стрічка,
                                                       Пазли  складає  всі  зоряна  нічка.
                                                       Так  поспішає,  бо  скоро  світанок,
                                                       Знак  показав  у  вікно  з-за  фіранок.
                                                       Я  ж  намагаюся  ніч  наздогнати,
                                                       Думку  свою  заколисую:  «Спати».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.10.2017


КУДИСЬ УТІК СОН

                                                       Безсоння  заповнило  тишу,
                                                       Думки  про  усе  й  ні  про  що.
                                                       До  ранку  тримаєш  афішу,
                                                       І  слова  не  мовить  ніхто.

                                                       В  глибокому  небі  сплять  зорі,
                                                       І  місяць  рогатий    принишк.
                                                       Безсоння  собі  ж  у  фаворі
                                                       Радіє,  що  ти  ще  не  спиш.

                                                       Свої  фіолетові  тіні  
                                                       Розкидала  ніч  по  стіні,
                                                       У  цьому  нічнім  мерехтінні
                                                       Метелик  заснув  на  вікні.

                                                       Птахи  з  колисковою  -  в  сни,
                                                       Їм  осені  сняться  тумани,
                                                       Не  скаже  безсоння:  «Засни»
                                       Своїми  німими  устами.

                                       На  ранок  –  здається,  що  п’яна
                                       І  навіть  без  краплі  вина,
                                                       Була  ніч  така  неслухняна,
                                                       Мов  скрипки  старої  струна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750988
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.09.2017


ЛЮБОВІ СВІТЛА МИТЬ

                         
                                       
                                                     Даруйте  милим  своїм  квіти
                                                     І  не  жалійте  добрих  слів.
                                                     Лиш  вам  дано  серця  зігріти,
                                                     До  вас  ніхто  так  не  умів.

                                                     Шукайте  кращі  ноти  милим,
                                                     Пишіть  мелодії  сердець,
                                                     Стеліть  до  ніг  з  веселки  килим,
                                                     Малюйте.  Ви  –  також  митець.

                                                     Беріть  найкращі  акварелі,
                                                     Полотна  щастя  з  них  творіть,
                                                     Нехай  родинні  паралелі
                                                     Багатшим  зроблять  цілий  світ.

                                                     Нехай  розкішні  серенади
                                                     Летять  в  відчинене  вікно,
                                                     Оксанки,  Лесі,  Ольги  й  Наді…  
                                                     Одягнуть  мрії  в  кімоно.
                                           
                                                     Даруйте  своїм  милим  щастя,
                                                     Цілуйте  руки  і  вуста
                                                     І  пийте,  пийте  це  причастя,
                                                     У  щастя  формула  проста.

                                                     Цінуйте  тих,  хто  з  вами  поряд,
                                                     Кого  за  вас  завжди  болить,
                                                     Цінуйте  незрадливий  погляд,
                                                     Любові  й  щастя  світлу  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2017


ДУШІ РОЗМАЙ

                                       За  роком  випуску  –  я  давня.
                                                       А  от  в  душі  –  цвіте  розмай.
                                                       І  на  умі  –  вірші,  книгарня,
                                                       Весна,  а  осінь  –  прощавай!

                                                       Візьму  весни  дві  і  два  літа,
                                                       Мені  навіщо  листопад,
                                                       Чи  та  зима  несамовита?
                                                       Я  ж  так  люблю  квітучий  сад!

                                                       Як  бджілка  квітці  щось  шепоче,
                                                       Дає  уроки  соловей
                                                       І  сонце  вусом  залоскоче,
                                                       А  в  квітів  є  ознаки  фей.

                                       Нехай  та  осінь  не  рахує,
                                                       Що  вже  було  і  не  було,
                                                       Мені  весна  ще  начаклує
                                                       Років  безхмарних  джерело.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748785
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 01.09.2017


ЗРОДИСЬ, УКРАЇНО

                                                                   
                                                                                       Зродись,  Україно,  з  насіння  і  цвіту,
                                                                                       Нехай  колосяться  народу  поля.
                                                                                       Іди,  не  звертай  зі  шляхів  «Заповіту»
                                                                                       І  гордою  буде  за  тебе  Земля.

                                                                                       І  небо,  і  поле  зіллялись  в  єдине
                                                                                       Й  величний  твій  стяг  майорить  у  віках.
                                                                                       Ти  –  мов    вишиванка,  краса  Україно,
                                                                                       Ти  –  слава  довічна  у  дітях  й  батьках.

                                                                       Зродись,  Україно,  з  води  і  роси,
                                                                                       Хай  жертва  синів  на  даремне  не  стане.
                                                                                       Ти  –  символ  свободи  й  багатство  краси.
                                                                       Хай  пращурів  квітка  повік  не  зів’яне!








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747675
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2017


НЕ УБИЙ!

                                                                   «Убий  Її,  убий!»,  -  кричали.
                                                                   Було  так  схоже,  як  в  Ісуса.
                                                                   В  cірків  очей  напозичали
                                                                   Й  спасінням  видалась  спокуса.

                                                                   Топтали  стяг,  ламали  герб
                                                                   І  розпинали  за  любов.
                                                                   Заплакав  місяць  на  ущерб
                                                                   Від  поєдинків  «братських»  мов.

                                                                   За  торбу  гречки,  літр  олії  –
                                                                   «Убий  Її,  убий  Її!»
                                                                   Свої  несправджені  надії
                                                                   У  себе  ж  вкрали  крадії.

                                                                   «Убий  Її!»  -  Себе  убили.
                                                                   Немає  шансів  на  спасіння,
                                                                   Бо  не  пульсує  правда  в  жилах.
                                                                   Лиш  Душ  невинних  –  голосіння…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747384
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2017


ПТАХА ЩАСТЯ

                                                                                                 

                                                                         Десь  за  хмарами  далеко
                                                                         Птаха  щастя  заблукала.
                                                                         Попросила  я  лелеку,
                                                                         Щоб  її  там  відшукала.

                                                                         Я  вдивлялась  в  сині  далі,
                                                                         Виглядала  весну  й  літо,
                                                                         А  тумани,  мов  вуалі    
                                                                         Простелилися  над  світом.

                                                                         Вже  лелек  в  далекий  вирій
                                                                         Проводжає  сумно  осінь,
                                                                         Їй  махають  крила  сірі,
                                                         Їм  -  дерева  жовтокосі.
                                                                       
                                                       Я  із  осінню  зосталась
                                                                       Літо  бабине  стрічати,
                                                                       Іншій  птаха  та  дісталась,
                                                                       Будуть  вдвох  пісні  співати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2017


КУЗЬМЕНКО-СКРЯБІНУ

                                                                 

                                                                       А  Ти  –  живіший  декого  живого.
                                                                       Безсмертна  правда  у  Твоїх  очах.
                                                                                       Буває  так  до  речі  Твоє  слово,
                                                                                       Коли  сьогодні  Тим  «зриває  дах».

                                                                                       …Бракує  дуже,  ніде  правди  діти.
                                                                                       Душа  кричить  обривками  пісень!
                                                                                       О,  як  невчасно  ж  вибрали  граніти!..
                                                                                       Проте  живий  Твій  голос  одкровень!




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746489
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.08.2017


ЗОРЯНИЙ ДОЩ

                                           Падають  зорі  із  неба  дощем.
                                           Кажуть:    такі  –  раз  на  тисячу  літ.
                                           Наче  коштовності  із  діадем,
                                           Падають  дивні  з  далеких  орбіт.

                                           Може  так  плаче  сама  Персеїда?
                                           Може  їй  Землю  до  болю  так  жаль?
                                           Чи  то  упала  якась  піраміда
                                           Й  друзками  випав  небесний  кришталь?

                                           Гарне  видовище.  Пік  таїни.
                                           Скільки  думок  вже  по  небу  блукало!
                                           Зерна  тих  істин  збирали  уми,
                                           Міцно  в  руці  небо  ключик  тримало.                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746106
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.08.2017


ДУША НЕ ПРОДАЄТЬСЯ

       
                                                     Душа    ніяк    не    продається,
                                                     Ні    на    вагу,  ні  на    розлив.
                                                                     Хай    хтось    в    лице    мені    сміється,
                                                                     Якщо    він    знає    тих    орлів,

                                                     Як    хтось    за    неї    тридцять    срібних
                                                                     Зумів    покласти    до    кишень,
                                                                     Вона    ж  –    мерщій    від    тих    безбідних
                                                                     Назад    повернеться.  Лишень

                                                     Прийде    побита,  мов    собака,
                                                                     Глибоко    точить    хробачок,
                                                                     Так      далі    тягне,  мов    бурлака,
                                                                     Не    хоче    знову    –    на  гачок.

                                                     І    не    втечеш,  і    не    поїдеш,
                                                                     І    розлучитись    з    нею  –  зась!
                                                                     Не    віддаси    її    сусіду,
                                                                     До    тіла    міцно    прирослась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2017


СМИЧОК

   Смичок    втомився    від    цілунків  струн,
 Від    безлічі    цих    зустрічей    на    сценах
І    часто    заздрив    тому,  хто    мовчун,
       Хоч    з    боку    сам    здавався    в    суперменах.

             Він    ліг    в    футлярі    стомлено    на    бік
 В    очах    його    ще    дріботіли    ноти,
 Півночі    зал    кричав    йому  :  На  біс
         І    так    було    з    суботи    –  до    суботи.

           А    скільки    в    кадрі    в    нього    є    облич!
           А    скільки    квітів    і    аплодисментів!
       Одягне    фрак    і    знову,    мов    павич
       Піде    він    гордо    мимо    диригентів.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745841
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.08.2017


ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ


                                                           З  усіх  багатств  найбільше  -  час.
                                                           Він  йде  у  ногу  із  життям.
                                                           Правдивий,  щирий,  без  прикрас,
                                                           Щасливий,  часом  -  з  каяттям.

                                                           Він  незворотньо-невмолимий,
                                                           Не  хоче  навіть  озирнутись.
                                                           Я  у  боргу,  а  він  -  не  винний.
                                                           Й  до  нього  вже  не  доторкнутись.

                                                           Це  -  досвід,  втрати,  помилки,
                                                           В  очах  волошки  й  неба  свічі
                                                           І  дотик  милої  руки  -
                                                           Дорожчий  всіх  багатств  на  світі.

                                                           Це  -  миті  таїнство  велике,
                                                           Його  незмінна  суть,  мов    вічність.
                                                           Проходять  всі  крізь  нього  лики.
                                                           Безцінна  мить  й  її  величність!
                                                           
                                                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745079
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2017


ПРОВІСНИК ЖИТТЯ

                                                           
                                                       Будиш  мене,  пташечко,  раненько.
                                                                       Видно  Бог  тобі  таке  велів.
                                                                       Дякую  тобі,  моя  рідненька,
                                                                       Як  бальзам  мені  –  на  душу  спів.

                                                                       Ти  –  маленьке  Господа  творіння,
                                                                       А  собою  прикрашаєш  світ.
                                                                       Може  твоя  пісенька  –  моління
                                                                       У  живому  храмі  поміж  віт?

                                                                       Знаю  і  тебе  великі  гноблять,
                                                                       Маєш  ти  без  ліку  небезпек,
                                                                       Може  й  хижаки  ті  лихословлять,
                                                                       Все  ж  не  забуваєш  ти  адрес.

                                                                       Прилітаєш  завжди  в  строк  до  мене,
                                                                       Може  долітають  і  не  всі.
                                                                       Дім  твій  –  в  ясенах,  а  може  в  кленах
                                                                       Так  тобі  радіє  навесні.

                                                                       Ти  –  мені  частинка  того  щастя,
                                                                       Що  мене  тримає  на  Землі,
                                                                       Я  прошу:  ще  довго  не  прощайся
                                                                       І  тримай  це  літо  на  крилі.

                                                                         Дотиком  ти  Янгола  побудь,
                                                                         Радуй  серце,  стомлене  життям.
                                                                         Ти  мене  будити  не  забудь
                                                                         Так  на  зло  усім-усім  смертям!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2017


НАВЧИСЯ ВІДПУСКАТИ

                                                                         

                                                               Ніколи  не  тримай,  якщо  хтось  йде
                                                               Й  не  проганяй  від  себе,  як  приходить.
                                                               Тебе  нове,  напевно  довго  жде,
                                                               Старе  йому  як  завжди  лише  шкодить.

                                                             Нехай  летить  собі,  мов  горобець,
                                                             Ти  не  тримай,  не  варто  умовляти.
                                                             Та  не  жалкуй,  що  це  уже  кінець,
                                                             Пора  початок  нового  стрічати.

                                                             Не  відбулось  щось  –  помилка,  чи  збіг?
                                                             У  цьому  також  є  велика  сила.
                                                             Як  помилився  в  виборі  доріг  –
                                                             Не  поспішай  складати  свої  крила.
                       
                                                             Це  –  цінний  досвід,  так  воно  і  є.
                                                             Навчають  і  поразки  й  перемоги.
                                                             Піде  назавжди  те,  що  не  твоє,
                                                             Прийдуть  нові  натомість  педагоги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744329
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2017


НЕМА ЦІННІШЕ РІДНОЇ ЛЮДИНИ

                                                                       
                                                                                       Повірте,  речі  нас  переживуть.
                                                                                       Вони  –  не  варті  пильної  уваги.
                                                                                       І  не  така  важлива  їхня  суть,
                                                                                       За  гріш  бувають  роскоші  й  посаги.
                                                                                           
                                                                                       Буває  й  так:  дрібничка  –  за  святе.
                                                                                       Старий  фартух  вмостився  на  гвіздочку.
                                                                                       А,  де  кишенька  –  там  тепер  пусте,
                                                                                       Туди  збирала  мама  огірочки.

                                                                                       Маленькі  внуки  виглядали  див,
                                                                                       Чарівною  кишеню  називали
                                                                                       І  мій  синок  шукати  там  любив
                                                                                       Цукерки  і  горошинок  корали.

                                                                                       Нема  матусі...  Шафа,  мов  при  ній,
                                                                                       Наповнена  її  святим  убранням
                                                                       І  хазяйнує  пам’ять  в  голові:
                                                                                       Як  пасувало  це  їй  з  вишиванням.

                                                                                         А  це  –  було  їй  дуже  до  душі,
                                                                                         А  це  –  колись  було  на  добру  згадку.
                                                                                         Біжать  думок  непрохані  дощі
                                                                                         І  дні  життя  складає  по  порядку.

                                                                                       Повірте,  речі  нас  переживуть.
                                                                                       Нема  цінніше  рідної  людини.
                                                                                       Так  Господом  влаштовано,  мабуть
                                                                                       За    «щось»  не  рвати  роду  пуповини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2017


КРАСА, ПОМНОЖЕНА НА БІЛЬ

                                                                     

                                                                       Краса  уся,  помножена  на  біль.
                                                       Здалеку  маки,  ніби  море  крові.
                                                                       Гарячим  надто  видався  цей  бій
                                                                       І  небеса  схилились  лазурові.
                                                                 
                                                                       Читаю  я  статистику  війни,
                                                                       На  янголів  занадто  щедрий  червень,
                                                                       Ключем  летіли  в  небеса  сини,
                                                                       Як  маки  відправляли  їм    молебень.                                                  

                                                                       І  дивляться  волошки  між  хлібів
                                                                       Очима  тих  хлоп’ят,  що  не  жили  ще.
                                                                       Хай  знає  ворог:    в  нас  нема  рабів!
                                                                       А  куля  та  підступно  й  далі  свище…

                                                                     Вже  липень,  майже  маки  відцвіли.
                                                                     І  ллється  кров...  За  нас  –  стіною  стали.
                                                                     Вони  так  мало  на  Землі  були.
                                                                     Як  гірко  плачуть    нові  п’єдестали.
                                                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743214
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.07.2017


БУЗКОВА НІЧ

                                                                   Бузки  п’янять    мене  всю  ніч.
                                                                   Мов  у  раю  –  від    їхніх  свіч.
                                                                   Дивуюсь  їхнім  різнобарвам,
                                                                   Купаюсь    досхочу  в    їх    фарбах.

                                                   Так  повнолиций    місяць    світить,
                                                                   Він  сам  закоханий    в    ці    квіти,
                                                                   Парфум  в  флакон  збирають  зорі,
                                                                   В  небесній  нюхати  конторі.

                                                                   Бузкова    ніч    родила  тишу,
                                                                   Митець  симфонію  їй  пише,
                                                                   Поет  вже    їй    читає    оду,
                                                                   Бузкова  ніч  –  за  насолоду.

                                                                   Двом    рідним  душам  в  унісон
                                                                   Бузково  щось  шепоче  сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2017


КРИК ДУШІ


                                                                   “  Не  рубайте  берізку!  “,  –  кричала  Душа
                                                   У  дворі,  де  вмирала  вже  пам’ять.
                                                   І  дали  їй  нещасній  услід  відкоша
                                                                   Ці  з  сокирою  видно  не  тямлять...

                                                                   Як  за  хмари  хазяйка  пішла  назавжди
                                                                   Враз  хатина  сиріткою  стала,
                                                                   Свою  жалісну  довго  співали  дрозди,
                                                   А  берізка  журу  колихала.

                                                   Вже  не  пахнуть  смачненькі  її  пиріжки,
                                                                   З  квітника  –  лиш  одна  хризантема,
                                                                   Тільки  спогади  часом,  як  ті  їжачки
                                                                   І  берізка  –  на  місці  Едема.

                                                   Покалічили  стан  і  розірвана  сукня,
                                                                   Б’є  на  сполох  крильми  непочута  душа.
                                                                   “  Йди  до  лісу  –  рубай”,  –  накричала  на  трутня,
                                                                   А  сама  розчинилась  в  холодних  дощах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741792
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.07.2017


В НІЧ КУПАЛЬСЬКУ

                                                             Не    шукаю    більше    цвіту  
                                                             В    ніч    Купальську    серед    лісу.
                                             Дивовижну,  розмаїту,
                                                             За    його    не    йду    завісу.

                                                             Квітку    вже    давно    зірвали,
                                                             Хто    шукав  –  її    знайшов,
                                                             Лісу    вислухав    хорали,
                                                             Заховав    в    собі    любов.

                                                               Відплили    вінки    на    хвилях,
                                                               Мій  сховався    в    комишах.
                                                               Юність    мчалась    на    вітрилах,
                                                               Пам’ять    вся    у    споришах.

                                                               В    ніч    Купальську    ходить    казка,
                                                               Гріє    молодість    багаття
                                                               Й    не    закриє    ока    пташка,
                                                               Зірву    чашу    із    лататтям.
                                                               




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740854
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.07.2017


ЦЕ - Я, УКРАЇНА

                                               –  Будь  ласка  –  дві  кави,
                               Ще    будьте    ласкаві:
                               Смачненьке    –    душі,
                                               Так,  можна  –  вірші.
                                               Попрошу    ще    повість
                                               Про    розум    і    совість.
                                               Дві    ложечки    цукру
                                               Бандерівці    й    Укру.
                                               Будь  ласка  –  ще  мову
                                               Мою    веселкову!
                                               Це  –  я,  Україна!
                                               Ти  чуєш,  людино?


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740830
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.07.2017


ДОЩОВА СИМФОНІЯ КОХАННЯ

 
                                                                       Цей    дощик  такий,  мов    жадане    дитя,

                                                                       Він    ніжно    усе  навкруги    цілував

                                                                       Й    думок    не  було    про    якесь  прикриття,

                                                                       Намистом    в    калюжах  весь    день    малював.


                                                                       Такий    він  живильний,  без    граду    і  вітру,

                                                                       Симфонія    тиші    лилась  благодаттю,

                                                                       Закохана    пара,  плащем  не    прикрита.

                                                                       Збігав    літній  дощик    по    жовтому  платтю.

 
                                                                       На    вушка  про    щире    кохання  співав    їм,

                                                                       Про    всю    чистоту  неземних    почуттів,

                                                                       Закоханих    дощик  ніяк    не    злякав  і

                                                                       Лиш    поглядом  мокрим    услід    їх  провів.


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2017


МІЙ ЕДЕМ

                                                                       Ці    думки,  мов    якісь    токсини,
                                                       Це  –  нестерпні    якісь    сполуки,
                                                                       Не    запрошені    на    гостини,
                                                                       А    як    просяться    на    поруки.

                                                       По    усіх    закапелках    вмощені,
                                                                       Навіть    в    зморшках    –  на    переніссі,
                                                                       Ненависні    й    давно    вже    прощені,
                                                                       Які  –  в    крапці,  які  –  в  дефісі.

                                                         Як    запустиш  –  вже    марять    вічністю,
                                                                         А    тоді  –  вже    позбутись    й    годі,
                                                         Так    хизуються    історичністю,
                                                                         Ще    й    керують    в    моїй    господі.

                                                                         Мені    б  лиш,  ненадовго    в    гості,
                                                                         Як    буває    лиха    сусідка,
                                                                         Перемиє    кістки    зі    злості
                                                                         Й    піде    далі    собі    за    свідка.

                                                         А    ось    віршам  –  завжди  :    будь  ласка!
                                                                         Уночі    як    розбудять  –  нехай!
                                                                         Така    мила    здається    пастка  –
                                                                         Мій    Едем,  поетичний    рай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740562
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2017


ЗАМОВТЕ СЛОВО ЗА ПОЕТИКА

                                                                                                         

                                                     Замовте    слово    за    поетика,
                                                     Не    пожалійте    добрих    слів,
                                                     Не    поспішайте    ставить    хрестика,
                                                     Якщо    він    в    чомусь    не    дозрів.

                                                     Бувало    й    вам    колись    авансом
                                                     Давали    плату    за    труди,
                                                     Не    убивайте    своїм    прайсом,
                                                     Нехай    ростуть    його    сади!

                                                     Нехай    квітує    диво-квітка,
                                                     Цілющих    слів    дощі    ідуть,
                                                     Щоб    він    не    був,  мов    та    сирітка  –
                                                     Його    поетом    ще    назвуть.

                                     Його    ім’ям    назвуть    ще    зірку,
                                                     Ви    дайте    шанс    один    лишень
                                                     І    не    чіпляйте    свою    бірку
                                                     За    світлу    щирість    одкровень.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738212
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2017


НЕ ЗЕМНА І НЕ НЕБЕСНА

                                                         Не    земна    і    не    небесна,
                                                         Просто  -    суміш    двох    планет,
                                                         Хтось  не    вірить    в  –  дуже    чесна,
                                                         А    у    неї    є    секрет.
                                                         Чуже    горе    -    не    втішає,
                                                         Заздрість  -    геть    на    сотні    миль,
                                                         Не    кучкується    у    зграї,                                          
                                                         Хоч    в    душі    не    завжди    штиль.
                                                         Апетити    в    неї    -    в    міру,
                                                         Через    це    фігура    -    супер,
                                         Не    бере  чужого    сиру,
                                                         Їй    за    "Лексус"    зійде    скутер.
                                                         В    чужу    хату    зі    статутом
                                                         Своїм    лізти    і    не    мріє,
                                                         Не    хизується,  як    круто
                                                         І    від    злості    не    сивіє.
                                         Не    вживає    і    не    палить,
                                                         Не    краде    чужу    любов
                                                         І    не    судить    й    не    лукавить,
                                                         Не    ламає    зайвих    дров.
                                         Не    злословить,  як    буває,
                                                         Краще    сяде    й    помовчить,
                                                         Щось    від    неба    справді    має,
                                                         На    Землі    нелегко    жить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737170
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.06.2017


ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ

                                                                     Пам’яті    Блаженнійшого
                                                                     Любомира  Гузара

                                       Коли    догорає    світильник  –
                                                       У    темряву    впасти  –  загроза,
                                                       Вже    хід    зупинив    цей    вітрильник,
                                                       Така    ця    зворушлива  проза.

                                                       Людина  -  епоха    у    вічність,
                                                       До    Бога    пішла    назавжди.
                                                       Ця    нам    не    по    силі    трагічність,
                                                       Нам    грішним    залишив    труди

                                                         Душі    і    великого    розуму,
                                                         Любові    нетлінного    серця,
                                                         Молитви    до    вічного    роздуму
                                                         І    віру    в    потужному    герці.

                                                         Чи    знатиме    світ    щось    подібне,
                                                         Чи    небо    пришле    нам    взамін
                                                         Людину,  хоч    крапельку    гідну
                                                         Як    цей    України    був    Син?

                                                         Його    дзвін    невтомно    за    мир
                                                         Щоденно    звучав    на    весь    світ
                                                         Це  –  сонце    з    ім’ям      Любомир,
                                         Нетлінний    його    Заповіт!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736586
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.06.2017


СВЯТА ТРІЙЦЯ

                                                     День    народження    Землі,
                                                     Літа  старт,  святая  Трійця,
                                                     Янгол    носить    на    крилі
                                                     Благодать    по    самі    вінця

                                                     Всіх    Божественних    щедрот
                                                     І    Святого    Духа    світло,
                                                     Найдорожчі    з    позолот
                                                     Розкидає    знову    літо.

                                                     Різнобарв’я    квітів,  трав,
                                                     На    долівках    диво-зілля,
                                                     Кличуть    дзвони    вранці    в    Храм,
                                                     Виклав    червень    рукоділля.

                                                     Заплітає    літо    коси
                                                     І    промінням    в’яже    стрічки,
                                                     Україна    миру    просить
                                                     Замість    пам’ятної    свічки.
                                                                                               
                                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736401
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.06.2017


БАТЬКІВСЬКА СУБОТА

                                                                         Це  прийшло  мені  після
                                                                         проповіді  священника
                                                                         в  батьківську  суботу


                                         Плачуть  дружно  свічі  -
                                         Батьківська    субота,
                                         Десь  у  потойбіччі
                                         Й  на  Землі  скорбота.

                                         Так  чекають  Душі
                                         Пам'яті  хлібину,
                                         Всі  зібрались  дружно
                                         На  земну  гостину.

                                         Поспішають  в  церкву
                                         Діти  і  онуки
                                         На  поклон  і  жертву  -
                                         Ліки  від  розлуки.

                                         Хліб  святий  й  молитва  -
                                         Це  Душі  пожива,
                                         Гірко  хтось  десь  схлипнув,
                                         То  -  Душа  красива.

                                           У  куточку  тихо  
                                           Сльози  проливає,
                                           Що  таке  за  лихо?
                                           Всі  -  чужі,  не  знає.

                                           Спів  небесний  лине,
                                           На  столах  -  офіра,
                                           А  Душа  аж  гине,
                                           Не  йме  собі  віри.
                                       
                                           Чом  вона  забута
                                           В  голоді  і  смутку,
                                           В  забуття  узута,
                                           Гріш  -  ціна  здобутку?

                                           На  цім  світі  важко
                                           Наробились  ручки,
                                           Билась  як  та  пташка
                                           Для  дітей  й  онучки.

                                           Як  пішла    на  небо,
                                           Мабуть  всі  забули,
                                           А  Душі  потреба  -
                                           Лиш  би  пом'янули.
                                     
                                             Взяли  Душі  в  коло
                                             Душу  цю,  сирітку,
                                             Привели  до  столу,                              
                                             Дали  хліба  й  свитку.

                                               Там  нема  забутих,
                                               Бог  всіх  пам'ятає,
                                               Душі  пом'янути  -
                                               І  назад  до  раю.
                       
                                               Пам'ятайте,  діти,
                                               Батьківські  суботи,
                                               Щоб    й  вам  не  сидіти
                                               В  самоті  напроти.


















                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736317
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.06.2017


ВИНА

                                                               Дорослі  дуже    завинили
                                                               Перед    майбутнім    всіх    дітей.
                                                               За    їх    розірвані  вітрила,
                                                               І    за    невпевненість    ролей.

                                               За    мир,  загублений    у    чварах,
                                                               За    мову,  зраджену  колись,
                                                               За    дні,  проведені    в    підвалах
                                                               І,    що    взяли    “зелені  “    вись.

                                                               За    брак    любові  й  сонця    в    душах,
                                                               За  всю  байдужість  у  серцях,
                                                               За  щастя  те,  що  не  у  грошах,
                                                               У  цих  нещасних    папірцях.

                                               За  їх  сирітство  і  печалі,
                                                               Що  не  казали  ми    “пробач”,
                                                               За  те,  що  дітки  помирали
                                                               Й  не  сумував  тоді  багач.

                               За  їх  украдене  дитинство
                                                               І  покалічені  життя,
                                                               За  всі  безглуздя,  і    безчинства,
                                                               За  все,  що  плакало  дитя.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735944
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2017


КАШТАНОВІ СВІЧІ

                                                           Котять    сльози    каштанові    свічі,
                                                           Їм    би    просто    радіти    усім.
                                           А    вони    так    зажурено  -  в    вічі,
                                                           Революцій  ударив    їх    грім.        

                                           Вони    -    свідки    розстріляних    мрій,
                                                           Пам’ятають    розтерзану    правду,
                                                           Цей    між    білим    і    чорним    двобій…
                                           Плачуть    свічі    сумного    параду.

                                             Плачуть    свічі    у    наших    серцях,
                                                             Задивляються    в    небо    весняне,
                                             Нема    правди    у    всіх    папірцях…
                                                             Але    пам’ять    жива    і    не    в’яне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735906
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2017


ТАМ, ДЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ ХМАРИ

                                                                                   Там,  де  народжуються  хмари…
                                                                                   Туди    так    хочу    полетіти
                                                                                   І  щоб  не  сталось  як  в  Ікара,
                                                                                   Ще  хочу  вітром  відбриніти.

                                                                                   Ще  хочу  хмарою  блукати
                                                                                   По  нескінченності  небесній
                                                                                   І  одягнути  зір  дукати
                                                                                   У  таємничості  цій  хресній.

                                                                                   Ще  хочу  Янголів  зустріти,
                                                                                   Узнати  правду  в  них    про  вічність
                                                                                   І  знов  на  Землю  прилетіти
                                                                                   Щоб  виправляти  свою  грішність.

                                                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2017


ПАДАЄ, ПАДАЄ ЦВІТ

                                                             Падає,  падає    цвіт
                                                             З    яблунь    рожевих    додолу.
                                                             Скільки    вже    весен    і    літ
                                                             Ми    поспішали    додому...

                                             Падає,  падає    цвіт,
                                                             Сльози    скупалися    в    росах.
                                             Стежечка      ця    нам    болить,
                                                             Нас    пам’ятає    ще    босих.

                                             Падає,  падає    цвіт,
                                             Вікна    вдивляються    в  даль,
                                             Щось    причаїлось    між    віт  -
                                             Там      заховалась    печаль.

                                               Падає,  падає  цвіт,
                                                               Думає    сад:  ми  -  маленькі,  
                                                               Порожньо    біля    воріт,
                                                               В    рай    вже  покликали    неньку.

                                               Падає,  падає    цвіт,
                                                               Хата    з    очима    сумними,
                                               Нам  -  наче    білий    магніт,
                                                               В  ній    ще    живуть    херувими.

                                               Падає,  падає    цвіт,
                                                               Тягнеться    ниточка    роду,
                                                               Нам    на    життя    заповіт
                                                               Дали    батьки    в    нагороду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735396
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.05.2017


УКРАЇНСЬКА ВРОДА

                                           Колись    в    дитинстві,  пам’ятаю
                           До    церкви    із    сусідніх    сіл
                                           Жінки    ішли,  немов    до    раю,
                                           Мов    ті    рої    трудяжок-бджіл.

                           Всі    чепурненькі,  в    вишиванках
                                           І    українських    фартушках,
                                           Було    святе    щось    в    цих    селянках,
                           У    веселкових    їх    вінках.

                           Вклоняюсь    нині    їм    низенько:
                                           Нам    Україну    берегли.
                                           Бабусі    наші    й    наші    неньки
                                           Вбрання      “не    модне”    одягли.

                                           Було    совєтам  -  не    по    моді,
                                           А    може    і    не      “  по    зубах”.
                                           Дарунок    українській    вроді  -
                                           Цей    хрестик    й    руки    в    мозолях.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733974
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2017


МІСТО ЖИТТЯ

                                                     По    місту    Життя    ще    блукаю    й    блукаю,
                                                     Напевно  вчорашній    я    день    там  шукаю.
                                                     Шукаю    його    поміж    вуличок    тихих,
                                     Збираю    собі    учорашнього    крихти.

                                                     І    думаю    часом:    для    чого    те    "вчора"?
                                     Хіба    ж    мені    мало    сьогодні    мінору?
                                                     Хіба    ж    його    можна    насправді    знайти,
                                                     Пішло    без    зупинки    у    інші    світи.

                                     А    це    вже    -  "сьогодні",  стою    і    ні    кроку,
                                                     Боюся    придбати  новеньку    мороку.
                                     Ми    з    ним    тет-а-тет,    боїмося    дихнути,
                                                     Щоб    зайвого    вдвох  нам  чогось    не    утнути.

                                                     В    "майбутнє"  я    навіть    дивитись    боюсь,
                                                     Не    знаю,  що    буде    там    мінус,    чи    плюс?
                                                     Помріяти    можна    на    цілий    вагон,
                                                     Як    вийдеш    у    зоряну    ніч    на    балкон.

                                     А    місто    Життя    -    не    якась    там    дрібничка,
                                     То  -  наших    діянь    невичерпна    криничка.
                                                     То  -  справи    записані    добрі    і    злі,
                                     То  -  пройдені    кроки    усі    по    Землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733900
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.05.2017


СОНАТИ ТРАВНЕВОГО ДОЩУ

                                                                                                             Травневий    дощ    дав    волю    почуттям,
                                                                                                             Бузкам    вмивав    букетики    духмяні,
                                                                                                             Рожевий    цвіт    наповнював    життям
                                                                                                             Так    щедро    в    яблуневій    порцеляні.

                                                                                                             Люблю    його    сонати    за    вікном,
                                                                                                             Його  концерти    під    відкритим    небом
                                                                                                             Й    коли    забув    дорогу    вітролом
                                                                                                             Я    п’ю    його    чаї    з    живильним    медом.

                                                                                                             Сумні    думки    накрилися    дощем,
                                                                                                             Душа  розквітла  від    таких    гармоній,
                                                                                                             Пішли,  не  озирнувшись  біль    і    щем,
                                                                                                             З    собою    взявши    вирок    беззаконій.  
                                                                                                           




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2017


КВІТИ ЗАКОХАНИХ

                                                             Назвались    квітами    закоханих,
                                                             Втопились    в    щасті    пелюстки,
                                             Дощем    і    вітром    не    сполохані,
                                                             В    піснях    оспівані    бузки.

                                                             В    садах    бузковими    туманами,
                                                             Під    яблуневу    заметіль
                                                             І    у    сусідстві    із    каштанами
                                                             Свій    влаштували    водевіль.

                                             Танцюють    бджілки    і    метелики,
                                                             Акомпанує    соловей,
                                                             Хрущі    так    заздрять,  до    істерики,
                                                             Собі  прийшли  в    живий    музей.

                                             Бузки    бувають    часто    свідками,
                                                             Як    тішить    їх    оте    “люблю”,
                                             Схилили    грона    над    бесідками
                                                             Й    диктують    ноти    скрипалю.
                                                                                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733525
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.05.2017


ЗАКОНИ БУТТЯ

                                                 Обірвалася    ниточка    роду,
                                                 А    зв’язати    її    -    вже    ніяк…
                                                 Має    смуток    велику    нагоду  -
                                                 Душу    коле,  немов    той    будяк.

                                                 Не    питає:    Яке    то    болюче?
                                                 Скільки    очі    зронили    вже    сліз?
                                                 Крижане,  а    буває    пекуче.
                                                 В    дефіциті    добро,  під    обріз.

                                               Розум    вперто    з    душею    не    миряться,
                                               Хоча    знають    закони    буття,
                                               Серце,  зболено    ходить    на    милицях
                                               По    проспекту,  що    зветься    життям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2017


ЗУСТРІЧ З ДИТИНСТВОМ

                                     Промінням    дитинства    сіяють    кульбабки,
                                     Враз    голос    подали    сполохані    жабки,

                                     Стоїть    у    воді    одноного      лелека,
                                     Летів    у    наш    край    бідолага    здалека.

                     В    дзеркальній    воді    небо    личко    вмиває,
                                     Метелик    від    квітки    до    квітки    літає.

                     Десь    тут    заблукали    всі    мрії    дитячі,
                                     Там    чую    дитинство    у    вербах    так    плаче.

                                     Погладжу    його    по    голівці    ласкаво,
                                     Щоб    плакати,  бідне    воно    перестало.

                     Сорочкою    витру    легенько    сльозинку,
                                     Всі    посмішки    з    квітів    зберу    у    корзинку.

                                     Його  пригорну    я    до    серця    міцненько,
                                     Як    мама    мене    пригортала    маленьку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2017


БАЙДУЖОСТІ ЛИХО

                                               Майбутня    матуся    пройшлася    в    кінець
                                               Салоном    маршрутки,  знайшовсь    молодець,

                                               Дав    місце    з    повагою    хлопець    Мадонні
                                               Й    маленькій    людинці,  що    грілась    у    лоні.

                                               А    “немічних”      з    двадцять    просиділи    тихо  –
                                               Двох    статей    принишкло    байдужості    лихо.

                                               І    їй,  і    йому    -    на    усе    всеодно,
                                               Тут    все    зрозуміло:  в    салоні    -    воно!

                                               Я    з    сумом    дивилась    з    вершини    всіх    літ
                                               На    душі    щербаті    цих    юних    "калік".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733083
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 12.05.2017


А ВИ СОБОЮ НЕ БУЛИ

                                                                       Я    співчуваю    вам,  "юначе",
                                                                       Бо    ви    із    примусу    любили,
                                                                       Я    знаю:  серце    ваше    плаче  –
                                                                       Не    та    казала    вам:  Мій    милий!

                                                                       Не    та    кидала    в    вічі    зорі,
                                                                       Не    та    п’янила    поцілунком,
                                                                       Не    автор    ви    своїх    історій,
                                                                       Не    справжній    лицар    в    обладунках.

                                                                                                   ПРИСПІВ:
                                                       На    час,  помножена    розлука,
                                                                       Ви    помилилися    колись,
                                                                       Любов  –  не  вивчена    наука,
                                                                       Бездумно    долі    розійшлись.

                                                       Колись    ви    просто    заблукали
                                                                       Між    двох    далеких    берегів,
                                                                       З    розлуки    плакали    бокали,
                                                                       В    очах    двоїлося    від    дів.

                                                       Мені    сказали    очі    ваші
                                                                       Про    що    іще    мовчать    вуста,
                                                                       Не    доторкнутись    вам    до    чаші
                                                                       Моїх    медів,    я  –  вже    не    та.

                                                                                         ПРИСПІВ:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017


В БЛОКНОТ ЛЯГАЮТЬ ТИХО ЗОРІ

                                                               Диктує    небо    серед    ночі,
                                                               На    сон    згубила    всі    права,
                                               Збираю    знов    рядки    пророчі,
                                                               За    справжній    скарб    мені    слова.

                                               Це    усамітнення    -  на    користь,
                                                               Чужих    думок    не    сипле    град,
                                                               Це  -    ночі    вистраждана    повість
                                               Під    таємничий    зорепад.

                                               В    блокнот    лягають    тихо    зорі,
                                               Оця    від    тата,  ця    від    мами,
                                                               Вони    в    небесному    дозорі
                                               Лікують    біль  мені    віршами.

                                               Диктує    небо    серед    ночі,
                                                               Я    бачу    душі    їх    святі,
                                                               Я    бачу    лагідні    їх    очі
                                                               І    пишу    вирок    самоті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2017


ТАКА ІСТОРІЯ, МОВ РАНА

                                                 І    знову    сльози    на    очах,
                                                 Така    історія,  мов    рана,
                                 Схилилась    пам’ять    при    свічах,
                                                 Така    болюча    Вітчизняна.

                                 Солдат    пекельної    війни
                                                 Був    до    кінця    на    полі    бою,
                                                 Вона    приходила    у    сни,
                                 На    серце    падала    журбою.

                                 Вона    у  венах    запеклась,
                                                 І    біля    скронь    осколком    билась,
                                                 Через    роки    болить    всіх    нас,
                                 І    жах    наводять  чорні  крила.

                                                 Не    оминула    жодний    дім,
                                                 Писала    “безвісти”    й      “навіки”,
                                                 Мигала    в    дзеркалі    кривім,
                                                 Їй    ніпочім    були    каліки.

                                 Пройшли    паради    поколінь
                                 І    знову      Вітчизняна,  друга.
                                 “Троянський”      висадився    кінь  -
                                 Зі  сходу  ворог,  чорна  смуга.
                                                             
                                                                           
                                                 Він    наробив    без    міри  бід,
                                 Пройшовся    чоботом    по    світу
                                 І    що    ж    то    за    такий    нарід?
                                                 Зірвав    безжально    стільки    цвіту.

                                                 По    колу    знов  –  руїни    й    біль
                                                 І    стільки    доль    вже    -    у    граніті,
                                                 Йому    б    побільше    тих    “весіль”,
                                                 Не  має    поки      спину    в    світі.

                                                 В    День    Перемоги    гинуть    хлопці
                                                 За    рідну    землю,  без    вини,
                                 То    пісня  -  в    нинішній    обробці:
                                                 “  Хотят    ли    русские    войны?”
                                                                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732553
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2017


ПАМ'ЯТЬ

                                                           Пам’ять    назвала    усіх    поіменно…
                                                           День    Перемоги    заплакав    дощем,
                                                           Ехо    війни    розболілося    генно,
                                                           Вкрилась    історія    чорним    плащем.

                                           Предки    мої    відхворіли    війною,
                                                           Часто    гортали    її    сторінки,
                                                           Міцно    тримали    в    руках    своїх  зброю,
                                                           Навіть    спасінням    не    були    роки.

                                           Квітку    любові    і    миру    плекали,
                                                           Ниву    життя    засівали    добром,
                                                           Сонцем    своїм    наповняли    бокали,
                                                           Хоч    й    дошкуляв    їм    лихої    синдром.

                                           З    неба    їм    сумно,  що    знов    ми    -    з    війною.
                                                           Янголів    нових    стрічають    в    раю,
                                                           Соромно    їм    за    чужу    паранойю,
                                                           Тих,  хто    знедолив    країну    мою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732437
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2017


ЯБЛУНЬКА ДІДУСЯ РОДІОНА

                                                   І  знову  яблунька  розквітла,
                                                   Як  роду  пам'ятник  в  саду,
                                                   Моя  ровесниця  тендітна,
                                                   Така,  як  завжди  -  до  ладу.

                                                   Колись  дідусь,  душа-людина,
                                                   До  саду  цю  красу  приніс
                                                   І  ось  піввіку    вже    родина
                                                   Так  вдячна  дідусю,  до  сліз.

                                                   У  гіллі  пам'ять  причаїлась,
                                                   Це-вже  історія  в  саду,
                                                   Зі  мною  яблунька  молилась,
                                                   Вона  -  свята,  до  неї  йду.

                                                   Мене  обніме  й  квіти  сяють
                                                   Біло-рожевими  неонами,
                                                   На  флейтах  бджілки  ніжно  грають,
                                                   Живе  деревце  Родіонове!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732225
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.05.2017


МОЗАЇКА ДНЯ

                                             Розчиняється    ніч    у    ранкових    туманах.
                                             Фіолетово-ніжна    і    вранішньо-п’яна
                                             Відступається  ніч,  поступається  дню.
                                             Знов  –  дорога  у  світ,  невгамовні    турботи.
                                             Неохоче    вдягаєш    на    себе    броню,
                                             А    як    місце    під    сонцем    інакше    бороти?

                             Знов    дороги    заплутують    твою    свідомість,
                                             Ти  шукатимеш    знову    знайому    відомість,
                                             Лабіринтів,  як  завше,  долатимеш    змійку,
                                             В    кожнім    закутку    будеш    шукати    своє,
                                             Десь    п’ятірку    одержиш,  а    десь    навіть    двійку
                                             З    автобана,  звернувши    на    вузькоколійку,
                             А      десь    може    влаштуєш    своє    “божолє”.

                                             Десь    заплакані    струни    зігрієш    цілунком,
                                             Захмелієш,  сповитий    фіалковим    трунком,
                                             Подаруєш    комусь  оберемок  усмішок
                                             І    метеликів    будеш    ловити    услід,
                                             Ляжуть    трави    до    твоїх    натруджених    ніжок,
                                             Що    з    тобою    пройшли    кілометри    доріжок,
                                             Ти    по    колу    підеш,  як    ходив    весь    твій    рід.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2017


БІЛОКОРЕ ДИВО

                                                   Нагадало    дитинство    мені
                                                   Білокоре  це    диво    природи.
                                                   Цвіт  -  сережки    такі    запашні,
                                                   Стан    тендітний    увесь    до    моди.

                                   Тихий    шепіт    з    вітрами    в    полі,
                                                   Сяйво    місячне,    мов    фата.
                                                   Щось    берізка    шепоче    долі,
                                                   Вправно    косу    свою    запліта.

                                   На    сукенці  –  сліди    від    нічки,
                                                   Поміж    віт  –  ще    відлуння    зір,
                                   Впала  синього  неба  стрічка
                                                   На    зелений    трави    кашемір.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731585
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.05.2017


ЯКЩО ТЕБЕ ЦІЛУЄ ВІТЕР

 
                                                                         Дякую  Валентині  Ланевич,
                                                                         на  вірш
                                                                         "Обіймає  твій  подих  лице"
                                                                         

                                             Якщо  тебе  цілує  вітер,
                                             То  знай:  цілунок  цей  із  мрій.
                                             Цей  ніжний,  вишуканий  містер
                                             Освідчився...і  не  одній.

                                             Якщо  тебе  цілує  вітер,
                                             Росинку  кине  із  туману,
                                             Зізнання  пише    він    без  літер
                                             І  вже  на  цей  раз  -  без  обману.


                                             Якщо  тебе  цілує  вітер
                                             І  сипле  цвіт  в  твоє  волосся,
                                             То  -  це  коштовний  сонце-бісер,
                                             Дзвінке  любові  безголосся.


                                             Якщо  тебе  цілує  вітер,
                                             Вдягнув  невидиму  вуаль,
                                             Кружляє  цей  прозорий  витвір
                                             Вже  біля  іншої,на  жаль...  


                                                                               
                                             


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731406
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.05.2017


ТАБУ

                                         Про    цю    любов    сказали    твої    очі,
                                         А    в    мене    вже    давно    на    це    -    табу
                                         І    плани    геть    далеко    не    жіночі,
                                         З    собою    припинила    боротьбу.

                                         Твій    погляд  –  поза    межами    часу,
                                         Той    час    мабуть    тебе    також    торкнувся.
                                         З    того    життя    я  тягарі    несу,
                                         Щасливий    той,  хто    вчасно    їх    позбувся.

                                         Читаю    у    твоїх    волошках    сум,
                                         Вже    схоже    наші    дні    відгомоніли,
                                         Лиш    пам’яті    далекої    парфум
                                         Війнув    в    лице    так    лагідно    і    мило.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2017


ЗАГАДКОВА НЕПОВТОРНІСТЬ


                                             Ми    всі    -    в    одному    екземплярі,
                                                             На    світі    двох    нема    таких,
                                             Ця    таємниця    -    у    футлярі
                                             І    для    чужих,  і    для    близьких.

                                                             В    одній    родині  –  цілий    сад,
                                                             А    безліч    в    ньому    ароматів
                                             І    різні    погляди    в    свічад,
                                             І    цифри    різні    в    циферблатів.

                                             Плоди    всі    мають    різний    смак,
                                                             В    думок    забарвлення    строкате,
                                             Хоч    спільних    досить    є    ознак,
                                             Все    ж    це  –  окремі    адресати.

                                             Ця    неповторність  загадкова
                                                             Й    смішні    уперті    зодіаки,
                                                             Як    різнобарв’я    думки    й    слова,
                                             Так    в    особистостей  -    ознаки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2017


БУГОМ ХВИЛІ КОТИЛИ ЗОРІ

                                                   Бугом    хвилі    котили  зорі,
                                   Схожі    чимось  на    безліч    свічад.
                                   Так  сердились,  немов  на  морі
                                                   І  чубів  напинали    каскад.

                                   Острівцем  нагулявся  вітер,
                                   Він    всім  вербам  заплутав  коси,
                                   Вже  і  ніч  заховалась  між    віти,
                                   Задзвеніли    світанком    роси.

                                   Засвітилось  ранкове  місто,
                                   Милувалися  вікна  Бугом,
                                   Я  збирала  із  мрій  намисто
                                                   У  посріблених  травах  лугом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730944
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2017


СУМНО

                                                   Така    ти    бідна,  Україно,
                                                   Щодня    якісь    печальні      дати:
                                                   Гірка    Чорнобиля    руїна
                                                   І    знов    загинули    солдати.

                                   Вже    на    екран    така    образа,
                                                   А    в    серці    стільки    того    болю,
                                                   Убивча    майже    кожна    фраза
                                                   Й    не    те    засіяне    по    полю.

                                   Пече    так    в    серці,  мов    в    багатті,
                                                   Я    плачу  й    згоди    не    даю,
                                                   Щоб    нові    Янголи    крилаті
                                   Зайняли    місце    у    раю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730825
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2017


ГІРКИЙ ПОЛИН

                                                           Біда  завила  хижим  звіром,
                                                           Своє  поставила  тавро,
                                                           Чорнобиль  мертвим  "сувеніром"
                                                           Таїть  уранове  нутро.

                                                           І  від  статистики  рентгенів
                                                           Тих  доль  та  душ,  що  вже  нема,
                                                           І  від  поламаності  генів
                                           Нема  весни  –  лише  зима.

                                           В  забутих  долею  домівках
                                                           Сум  досі  грається  в  ляльки,
                                           А  фото  –  просто  на  долівках,
                                                           Між  полинами  –  васильки.

                                           Таке  не  в  змозі  відболіти  
                                                           Через  часи,  через  віки...
                                                           Здає  Чорнобиль  досі  "звіти"
                                                           На  хвилях  Прип'яті-ріки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730625
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2017


ЯКБИ - У СИТЦЕВЕ ДИТИНСТВО

                                                 Колись    були    ми    молодими,
                                                 Тепер  -    хіба    посумувать,
                                                 Відгомоніли    рясно    зливи,
                                                 І    вже    давно  не    двадцять  п’ять.

                                 Змінилась    мода,  звички,  стилі,
                                                 Стрілою    потяг    пролетів,
                                 А    ми  –  вже    вишні    переспілі
                                 І    майже    кожен    всиротів.

                                 Сади    своє    вже    доживають,
                                                 Хати  –  немов    старі    колиски,
                                                 Ті    світлі    спомини    із    раю
                                                 Змінились,  жаль  на    обеліски.

                                 Якби    ж  -  у  ситцеве    дитинство,
                                                 В    косу    пшеничну    -    синю    стрічку,
                                 Де    щиро-чисте    побратимство,
                                 Веснянок    декілька    на    щічку.

                                 Нехай    босоніж  по    калюжах,
                                                 Травневий    дощ    на    цілий    зріст,
                                                 Щоб  під    вікном    вродлива    ружа
                                                 Й  полохав    тишу    баяніст…


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2017


ЗНОВУ ЛІЛЕЇ ЦВІТУТЬ


                                       Віддалялася  постать  в  туман,
                                       Добровільно  обравши  маршрут.
                                       Еліксиром  здавався  дурман,
                                       Смакував  різнобарв'ям  отрут.

                                       Не  багато  минуло,  не  мало,
                                       Так  по  долі  пройшовсь,  мов  ріллею,
                                       Затоптав  він  безжально  й  зухвало
                                       Її  долі  тендітну  лілею.

                                       А  чи  стало  самому  солодше
                                       Від  таких  різносортних  медів?
                                       Його  дім  обминав  листоноша
                                       З  листопадом  зворушливих  слів.

                                       Циферблат  працював  без  спочинку,
                                       Всі  магніти  утратили  суть,
                                       Пропустив  так  зі  щастям  зупинку,
                                       Ту,  де  знову  лілеї  цвітуть.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2017


ЗАПОВІТ У ВІРШАХ

                                   У  ставку  відзеркалюють  верби,
                                   Невимовна  ранкова  краса,
                                   З  нетерпінням  я  лину  до  тебе,
                                   Де  стежину  вмиває  роса.

                                   Спориші  простелили  доріжку,
                                   Заквітчались  весняні  сади
                                   І  несу  я  любов,наче  квітку,
                                   Повертаюсь  із  міста  сюди.

                                   Моя  вулице,  ти  -  Світанкова.
                                   Ти  -  дитинства  квіткова  колиска,
                                   Я  до  тебе  горнуся  з  любов'ю,
                                   Дві  дороги  в  одну  знов  зійшлися.

                                   Задивилась  на  вроду  калини,
                                   На  стрімкий  журавлиний  політ,
                                   Ти  -  маленька  моя  батьківщина
                                   І  ти  -  мій  найчарівніший  світ.

                                   Ти  -  і  пам'ять,  любов  і  наука,
                                   Ти  -  дорога  в  доросле  життя,
                                   Моє  рідне  село,  в  чистих  луках,
                                   Ти,  пробач  своє  грішне  дитя.

                                   Заповіт  я    у  віршах  складаю:
                                   Як  закриється  днів  моїх  лік  -
                                   Повернуся  до  рідного  краю
                                   І  вже  тут  залишуся  навік.










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2017


СЬОГОДНІ

                                   Я    зробила    таке    відкриття,
                   Що    “сьогодні”  –  мала    лише    мить,
                                   А    є    “вчора”    і    “завтра”    в    буття
                                   І    між    ними    тонесенька    нить.

                   Між    минулим    й    майбутнім    межа
                                   Розділяє    всі    радощі    й    болі,
                                   А    разом    це    -    така    мережа,
                                   Де    написані    нам    усім    ролі.

                                   А    от    поділу    в    Бога    нема,
                                   Ні    кордонів,  ні    меж    в    потойбічність  –
                                   Знає    наші    діла    й    імена
                                   І    один    лише    вимір  це  –  вічність.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730138
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2017


НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ

                                               Не  хлібом  єдиним…
                                               Вірніше  –  без    хліба.
                               Не    день,  а  щоднини:
                                               Від  бабці,  від    діда?
                                               "Генетика",  -  кажуть,
                                               Відраза,  глютени…
                                               Колосся    ж    я    славлю,
                               Хоч    -    блоки    на    вени,
                                               Шаную    хлібину,
                                               До    крихти    збираю.
                                               Й  не    хлібом    єдиним  –
                                               Віршів    урожаї.
                                               По  скибочці    ріжу
                                               Собі    замість    хліба,
                                               Таку    маю    “їжу”
                               Від    бабці,  від    діда?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729912
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.04.2017


ЗИМА У КВІТНІ



                               Зима  у  квітні  -  це  не  жарти,
                               Завія  впала  на  сади,
                               Весни  красу  програли  в  карти,
                               Тут  скрізь  -  недоброго  сліди.

                               Боюсь  зурочить  ненароком,
                               А  ось  Хмельницький  -  пронесло
                               І  сніговій  десь  мимо,  боком
                               З  мішка  розсипав  своє  зло.

                               Хоч  брак  тепла,  замерзла  днина,
                               Пташина  кулиться  в  гнізді,
                               Все  ж  є  домовленість  таємна,
                               Як  запобігти  цій  біді.

                               "Шовковий  шлях"    іде  повз  місто,
                               КИТАЙ-ЄВРОПА,  магістраль,
                               Злякала  зиму  така  відстань...
                               А  де  нашкодила:  як  жаль!  





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729910
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2017


СЛОВА

                                                       На    папері    лежали    слова
                                                       Нерухомо,  бувало  -    в    зажурі,
                                                       Часом    рима    була    за    дрова
                                                       І    ридали    віки    на    бандурі.

                                       А    були  -  з    булавою    в    руках,
                                                       Із    міцним,  мов    у    дуба    корінням,
                                                       У    барвистих    і    чорних    хустках
                                       Відбивались    часів    голосінням.

                                       Ті,  що    йшли    й    не    сиділи    на    місці,
                                                       Не    чекали    із    моря    погоди,
                                       Їх    тримали    в    руках    віршописці
                                                       Й  до  скарбничок  збирали    народи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729450
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2017


ЦІНА НЕЗАЛЕЖНОСТІ

                                                     Закриє    ніч    важкі      повіки
                                                     І    може    з    нею    я    засну,
                                                     Бо    добрі    сни  –  хороші    ліки
                                                     І    я    полегшено    зітхну.

                                                     Війни    розтануть    хижі    тіні,
                                                     Підуть    десь    болі    за    село
                                                     І    всі    ці    спогади    в    сплетінні
                                                     Впадуть    у    ночі    джерело.

                                                     Десь    на    скривавленому    сході
                                                     Все    переоране    війною,
                                                     Не    спиться    ворогу-заброді
                                                     На    перемовинах    з    бідою.

                                     Мій    сон    там    воїн    береже,
                                                     А    сам    забув    яка    то    тиша
                                                     І    чорно-сірим    вітражем
                                                     Йому    там    доля    долю    пише.

                                     Сам  мало  жив,  а    вже    до    бою
                                                     Грудьми    за    свою    Неньку    став,
                                                     Він    на    таран    пішов    з    лихою,
                                                     Не    раз      за    нас    він    умирав.

                                     Закриє    ніч    важкі    повіки,
                                                     Обом    насниться    нам    війна,
                                                     Бо    цього    смутку    -  цілі    ріки,
                                                     То    -    незалежності    ціна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729332
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2017