Крізь морок ночі
Й чагарник колючий,
Деручи душу й тіло
свої в кров,
Скидаючи з плечей
туман тягучий,
Лілейно-білим кроком
йшла Любов.
Її не раз
прилюдно розпинали,
Палили її тіло
зла вогнем.
Вона ж скорботно
і смиренно так мовчала,
Лише зітхала важко
день за днем.
Любов стояла під
дверима і чекала,
З надією вдивлялась
у серця....
Любов з останніх сил
людей благала,
Вони ж вбачали
у Любові лиш старця...
Того,що жебракує
попідтинню,
В кишені крихти
жменями кладе,
Не розпізнали у Любові
ту святиню,
Котра в душі
трояндою цвіте.
Її осяйний промінь
не узріли,
Забули,розтоптали,
відреклись....
Стрілу отруйну
в серце їй жбурнули.
Та хай....
Любов повернеться....
Колись....
Вона пройде ще
милі крізь образи
Терпінням щиросердним
в небеса,
Розсипляться слідами її стрази.
Любов-то милосердя і краса!!!!!
Хай любов оселиться у кожному серці.
25.03.2013.
Все починається з Любові Іринко, у Вас прекрасна чуттєва лірика! Не видаляйте своїх творів, благаю! Для чого? Я теж не пишу громадянської лірики, та й взагалі останнім часом не пишеться через надмір сліз і біль. Я оцінюю все з психологічної точки зору, боячись когось поранити. Якщо чимось Вас образила - Вибачте
Ірина Кохан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шановна,Наталочко,Ви нічим мене не образили.Щиро дякую Вам за теплі слова! А вірші ще будуть-нові і навіть кращі. Трохи згодом.
Іринко, у Вас прекрасна чуттєва лірика! Не видаляйте своїх творів, благаю! Для чого? Я теж не пишу громадянської лірики, та й взагалі останнім часом не пишеться через надмір сліз і біль. Я оцінюю все з психологічної точки зору, боячись когось поранити. Якщо чимось Вас образила - Вибачте 
