UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Таршин: У пошуках гарної долі… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Луківська, 09.10.2013 - 21:26
 Тож, люба моя, не зітхайте,Бо Ви буряки не пололи, Жалю за тим часом не майте, Нехай не вертає ніколи.----- отак і було, правдиво, Надю  
Валерій Голуб, 08.10.2013 - 22:34
В яблучко, Надіє! Я теж у ті часи полов довгі гони, і бачив, що дехто жив тоді як при комунізмі - райкомівська номенклатура, торгові працівники вищого рангу, військова еліта (особливо КГБ) і щустрі спекулянти. А також ті, хто умів багато украсти у держави. От вони і плачуть за тими часами.
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валерію, і повністю з Вами погоджуюсь. 
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 08.10.2013 - 13:16
А я, НАДЮ, із села не втікала, просто у місті отримала вищу освіту, бо була круглою відміннецею і три роки після інституту працювала в селі. Потім по сімейним обставинам виїхала до Києва, але буряки, в тому числі і колгоспні, полола щороку, мамі допомагала. Кожні вихідні їздила в село, і кожну відпустку там, останні 5 років жила в селі, маму доглядала, але все одно жалкую вже три роки за селом, поїхати туди жити не можу - пізно вже на городі працювати - нема здоров‘я...
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олю, дякую, я теж не тікала, добре вчилась і навіть з інституту на ланку до мами возила своїх інститутських подружок і ми всі дружно виводили маму в передовики, і дотепер у мене також дуже міцний звязок з рідним селом. але ж на протязі дасятиліть молодь таки залишала село, а повертались після інститутів тільки вчителі, медики,агрономи, ті спеціалісти, які були потрібні селу, а інші залишались у місті.
Тамара Шкіндер, 08.10.2013 - 12:29
Сумні, важкі були часи... А тепер кращі? Село спивається, вимирає, а ті селяни, що залишилися, а, вірніше, їх діти мають шанс стати рабами земельних магнатів, які скуплять за безцінь дорогоцінну українську землю... Я ні в якому випадку не захищаю радянські часи. Та, ніби фатум над нашим народом...  
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дякую вам, Тамаро, і погоджуюсь з Вашими роздумами. І тоді було погано і важко, а за нинішній час і казати нема чого. Та вони вже майже і так все до рук прибрали. Їм і не треба купувати, оформляють аренду на 49 років, власник землі віддає всі документи за грошІ практично і вони стають власниками навіть податок з куплі-продажі не заплативши. А про колгоспну працю знаю не з книг. Ви, Тамаро, рівненчанка і я з тих країв з с. Сморжів, що біля Клеваня1. З дитячих років ходила мамі допомагати у колгосп "Зоря комунізму, Була дійсно каторжна праця.
Олександр Яворський, 08.10.2013 - 11:19
підтримую - нехай не вертає ніколи! і хай не зітхає по ньому ніхто. вдало про "рай" написали!
Наталя Данилюк, 08.10.2013 - 10:11
Мудро. Зітхають хіба ті, що байдикували і не відчули на собі важкої дармової праці на колгоспних полях і страх не догодити партії, бо наслідки могли бути серйозні... Мене теж дратують всі ці *охи-ахи* за совітською владою... Чи то люди сліпі, чи тільки прикидаються?  Сильно написано, життєво і без перебільшення.    
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко, я погоджуюсь повністю з Вашими роздумами, і ніяк не можу пригадати хоч би якийсь відрізок з життя моєї родини, щоб їм так добре жилося у колгоспі.Окрім виснажливої праці нічого згадати не можу. Першу заробітну плату у розмірі 300крб, це до хрущовської реформи , батько приніс лише у 1961 році, буквально через місяць це було уже 30крб. Ми всією родиною радились, що на ці гроші придбати і вирішили, що потрібно купити батьку чоботи, бо Фронтовик, орденоносець ходив уже в обмотках. бо кирзові фронтові доносив, а інші не було за що купити. Купив на ті гроші батько собі чоботи, радості його не було меж. Тією ж весною Гагарін полетів у космос.
|
|
|
||||||||||||||||||||||
