... а ти на своїй планеті,
що нібито крутиться,
ідеш крізь час,
трохи поспішаючи,
хоч все одно не спізнитись –
планети прибувають вчасно, –
це як жити
(летіти, стояти, крутитись)
за графіком долі,
з коперниківською впевненістю,
що вже неважливо, де ми,
і години сходять поволі, –
у персонажів вічної теми
є щось сильніше
за віру, за фатум -
не розминемось.
____________________________________
Мої нові вірші – в Поетичних Майстернях:
http:/ / maysterni.com/ user.php?id=4628
А також в Літклубі:
http:/ / litclub.org.ua/ users/ profile/ lakhotsky/
