Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру




Загул Дмитро

Прочитаний : 216


Творчість | Біографія | Критика

ЗАХІД

У  нетрях  європейських  міст
Я  завжди  відчував  утому;
Дім  біля  дому,  дім  біля  дому...
А  не  повіриш  там  нікому,
Ніхто  там  правди  не  вповість.

Така  там  осінь  і  весна.
Тонкі  тополі  такі  тендітні,  -
А  скверики  брудні  та  непривітні,  -
І  в  очі  пил,  як  тільки  ясно  в  квітні,
А  коли  ні  -  то  сльота  навісна.

Там  люди  кволі,  маси  безробітні,
А  дармоїди  в  розкоші  щодня.
Серця  убогі,  душі  бідні,  -
Де  в  неохайні  підворітні
Виходить  у  святки  сім'я.

В  підвалах  вогких  мучаться  робочі,
Бліді  обличчя  блимають  в  імлі...
Вони  не  знають  пахощів  ріллі,
І  простору  не  бачили  їх  очі,
Не  чули  груди  подиху  землі.

Під  вікнами  ростуть  їх  вутлі  діти,
З  високих  стін  -  на  їх  забави  -  тінь,
Бо  не  для  них  оті  веселі  квіти,
Що  кличуть  їх  на  волю,  в  далечінь,
До  обрію  за  вихром  полетіти.

І  дочки  їх  ростуть  на  невідоме
І  одцвітають  хутко  без  пуття,
За  хвильку  втіхи  скільки  втоми.
Розгублені  найкращі  почуття,
Змарновано  найкращий  час  життя.

А  матері  -  про  давні  дні  дитинства,
Або  на  ліжку  в  темному  кутку
Придушують  ознаки  материнства,
Щоб  легше  йти  на  каторгу  тяжку,
На  працю  при  фабричному  станку...

Тому-то  втома  в  кожнім  мурі,
Цинічний  сміх  в  вечірніх  ліхтарях,
Що  хочиш  грому,  хочеш  бурі,
Щоб  вирвала  на  ширший  шлях
Оті  обличчя  впалі  та  понурі.

О,  як  жахливо  згадувати  вас,
Міста-спрути  Америки  й  Європи,
Де  серце  прагне  другої  потопи,
Щоб  затопила  і  розмила  враз
Оту  безодню  муки  і  мерзоти.

Ні,  не  потопи,  а  вогню,
Вогню  повстання,  бурі,  бунту,
Щоб  спопелити  вас  до  грунту,
Спалити  вмить,  в  одну  секунду,
Всю  вашу  кривду  і  брехню.

1923. ІЗ ЗБІРКИ "НАШ ДЕНЬ", ЖОВТНЕВИЙ ВИХОР

Нові твори