Прочитаний :  2152
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ГЕЙ, СЛОВ'ЯНИ!
Прямовисним багнетом
прорізавши серпень,
Сонце круто ввійшло
у босонський граніт...
Причащаються серби.
Прощаються серби -
Від малого до сивого...
Небо гримить.
Чорні ризи отців.
Біла паморозь болю...
Пам'ять важко долає
баюри й корчі -
Через шість віковіч
та на Косово Поле,
Де над сербською тугою
стогнуть сичі.
Брате сербе...
Ти знову стоїш наодинці
У двадцятому віці
на смертній межі.
Тільки й те, що сьогоднішні
хижі ординці
На "фантоми" змінили
горбаті ножі.
Схаменімось,
братове по вірі прадавній!
То не важить,
чиїх ми племен і родів:
Сатана замахнувся
на світ православний,
На чертоги і храми
отців і дідів!
Так удармо ж у дзвони,
допоки не смеркло, -
Хай скликають до гурту
слов'янську сім'ю.
Бо, коли не врятуємо сербів
од смерті,
Ми погубимо совість і пам'ять свою!
Осінившись триперстями,
у вірі - єдині,
Ми укріпимо зладою
душу і плоть!
І якщо навіть світ
нас полишить, як нині, -
Ми - незборні, бо з нами
Господь!
|
|
