Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру




Скунць Петро

Прочитаний : 273


Творчість | Біографія | Критика

Миколі Вінграновському

Творить  світ,  Миколо,  вічне  коло,
а  якщо  по-вченому  –  спіраль.
От  і  перенісся  ти,  Миколо,
на  нову  небесну  магістраль.
Та  вкраїнці  –  бойко,  лемко,  гуцул,  –
все-таки  не  годні  жити  без
Вінграновських,  і  Дроздів,  і  Гуцал,
що  зросли  любов’ю  до  небес.
Я  пишу,  а  слово  пахне  воском
і  вмирає  тихо,  як  свіча.
Так  без  вас,  Миколо,  жити  тоскно:
є  збирач,  немає  сівача.
Я  посивів,  жаль,  що  і  знесилів.
Ти  ж  мені  такий,  як  у  кіні.
То  скажи,  куди  несе  русинів
Київ  на  Богдановім  коні?
Так,  були  навік  в  полон  ми  здані.
Дав  ти  смерті  раптом  відворот
і  стояв  на  Київськім  Майдані,
коли  знов  творився  наш  народ.
Чи  здолали  ми  пекельне  коло?
Ти  з  небесе  нам  совісті  пошли.
Не  бери  своїх  туди,  Миколо,
бо  нові  руїтелі  прийшли.
Б’ють  батьків.  І  все  минуле  кришать.
Крутять  світ  у  музиці  чумній.
І  таку  Вкраїну  мені  пишуть,
що  лиш  монстри  житимуть  у  ній.
Україна  –  і  свята,  й  ганебна.
Честь,  Миколо,  що  на  цій  землі
сам  себе  ти  винянчив  до  неба.
А  чому  дрібнішають  малі?
І  позаздриш  гордості  московській,
бо  вкраїнська  мова  півніма:
Є  в  них  Окуджава,  Маяковський...
тільки  Вінграновського  нема.
І  не  буде.


2005

Нові твори