Прочитаний :  801
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ОСКОЛКИ
То перший cніг чи срiберне перо?
То небосхил а чи межа сувора?
Що день, що два - то важчає цебро
В руках у батька. Шлях уже не вгору.
Десь там, у тiлi, смерть ще од вiйни
Дрiмає заіржавленим осколком,
Сни прошива, його яву i сни
Колючим болем прошива, мов голкою.
Ах, батьку, батьку, на межi отiй
Я i сама вже болем геть зболiла.
Вiйна не в тiлi - в пам'ятi моїй,
Осколкiв гострих i мeнi лишила.
Та що там, що там в пам'ятi - в судьбi,
Оцiй судьбi, до ста кiлкiв прип'ятiй.
Нечасто я про це кажу тобi.
В мовчаннi ми однаково затятi.
І рани нам однаково болять.
Та ми обоє i терплячi й впертi,
Ми день за днем, немов за п'яддю п'ядь,
3 тобою вiдвойовуєм у cмepтi.
І хай уже не скочить на коня,
Хай тих осколкiв збуть уже не змога,
Ми в тpaвнi одсвяткуєм перемогу
Так, як щороку, батьку. Як щодня.
|
|
