Прочитаний :  271
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"О, як багато я в собі згубив..."
О, як багато я в собі згубив
І як багато загубив у інших,
Коли писав такі холодні вірші
Про те, як я кохану не любив...
Чи був я щирим? Мабуть був у мить,
Коли мені хотілося любить
Й коли мене, здавалось, не любили,
А може й справді, справді не любили.
Одні слова - і різнії серця,
Як однослівна й різна рима ця...
Я був під сонцем, ніби під дощем,
І під дощем я був, немов під сонцем,
Я був свого кохання оборонцем
І відчував якийсь тривожний щем,
Якусь непевну, мовчазну тривогу -
Так, ніби я комусь вказав дорогу,
Котра веде в таку далеку даль,
Якої сам я не сягнув, на жаль.
І жаль мені було свого життя
Без ласки, без пробачень, спочивання,
І так мені хотілось співчування,
Що був жорстоким я без співчуття...
А як любив тебе я, як любив!
(У це тепер ти, мабуть, не повіриш).
Я навіть присвятить тобі не смів
Найкращий, не написанній ще вірш...
|
|
