Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру




Маланюк Євген

Прочитаний : 3754


Творчість | Біографія | Критика

СТЕПОВА ЕЛЛАДАПІД ЧУЖИМ НЕБОМ

1.  

Не  треба  ні  паризьких  бруків,  
Ні  Праги  вулиць  прастарих:  
Все  сняться  матернії  руки,  
Стара  солома  рідних  стріх.  

Все  сниться  гук  весни  і  вітер,  
Веселий  вітер  світлих  літ.  
А  тут  —  молюсь,  убогий  митар,  
Шукаю  твій  вогненний  слід…  

Ні,  не  знайти.  Ніхто  не  знає,  
Ніхто  не  чув  твоїх  плачів.  
Біля  всесвітнього  Сипаю,  
Як  завше:  золото  й  мечі.  

2.  

Десь  сіре  поле  в  чорних  круках,  
Що  пророкують:  кари!  кар!  
А  я  тут,  на  чужинних  бруках,  
Чужий  —  несу  чужий  тягар.  

А  я  на  полум'ї  розлуки  
Назавше  спалюю  роки,  
І  сниться  степ  твій,  сняться  луки  
І  на  узгір'ях  —  вітряки.  

Там  —  свист  херсонського  простору!  
Там  вітер  з  кришталевих  хвиль!  
А  тут:  в  вікні  опустиш  штору  —  
І  п'єш  самотній,  смертний  біль.  

3.  

Несу  отут  страшний  свій  іспит,  
І  знаю,  що  життя  мине.  
І  мати,  сидючи  на  призьбі,  
Вже  не  вичікують  мене.  

Давно  Євгена  поминає  
За  упокій  старенький  піп,  
За  весною  весна  минає  
Під  запашне  зітхання  лип.  

Все  далі  висиха  Синюха  
Й  линя  її  весела  синь,  
А  вітер  заголосить  глухо  
І  пролітає  в  далечінь.  

Сіріє  стріха  під  дощами,  
Вже  й  хата  стала  нетривка,  
І  мати  слухають  ночами  
Бронхітне  гавкання  Бровка.  

4.  

По  яких  ще  дорогах  шукати  причинної  долі?  
Перекотиполем  блукати  в  яких  степах?  
Вітер  грає  веселий,  хвилюючись  по  роздоллю,  
Від  зруйнованих  міст  розвіває  горілий  пах.  

Заховала  перекупка-пам'ять  всі  сни  глибоко,  
Тільки  будить  горілка  на  чорнім  шляху  в  корчмі,  
Ніби  морок  душі,  в  її  цвинтарно-мертвий  спокій  
Після  чарки  отрути  влітає  сонячний  джміль.  

І  ось  все  забуваю,  все  зникає  в  сутінні.  
Зростає  лише  рівний  профіль  і  зоряний  зір,  
Та  ще  заграв  глухих  за  плечима  твоїми  тремтіння:  
Всі  принади  твоєї  страшної  краси.  

5.  

Кожен  день  тут  приходить  пустельний  і  легкий,  
А  ти  —  там,  за  горами  й  ярами  гориш.  
Не  поможуть  ні  подорожі  далекі,  
Ні  чужа  далечінь,  ні  весна,  ні  Париж.  

Заспокоїти  серце?  Та  чим  же?  Та  як  же?  
Научи  мене  кров'ю  твоїх  молитов!  
Не  поможе  ніхто.  І  не  буде  інакше.  
Із  сльозами  моїми  змішаю  питво.  

Що  мені  телефони,  версалі,  експреси?  
Нащо  грім  Аргентин?  Чудеса  Ніагар?  
Сниться  синя  Синюха  і  верби  над  плесом,  
Вольний  вітер  Херсонщини,  вітер-дудар,  

Сниться  гомін  дубів  прадідівських  та  річка,  
Біла  хата  та  тепла  долоня  сестри…  
Тільки  б  рідного  поля  зворушлива  стрічка!  
Тільки  б  сіра  солома  прабатьківських  стріх!  

***  

Джерело:Цифрова  Українська  Бібліотека.


Нові твори