Прочитаний :  2903
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
Ярами бурими, гнідими
Тумани впали, поповзли,
Німотні тіні заходили
Сліпого попелу й золи.
Який поріг? Нема порога.
Де родовід? - не доведу.
Цілує тихо Перемога
Губами білими Вдову.
А горе горя ще народить,
В порожній вигляне рукав:
Стоїть народ мій і народи
Із похоронкою в руках.
Лежать руйновища, затихли,
Зозулі лет - ні в тих ні в сих.
Земля - могила для загиблих.
Земля - землянка для живих.
І лиш сльоза з пожеж іржава
Таку ж іржаву доганя -
До смерті стомлена держава
У плуг корівку запряга.
Народ піврукий і півногий
Пита - кого? чого? - пита.
Вдова цілує Перемогу
У перепалені вуста...
Погиб народ. Не стало знаку.
Одна ознака - був такий.
Під мерехтінням Зодіаку
Вербові капці і ложки.
І тут, коли, коли вже мурі
На нас дивилися віки -
В дитдомі, в гільзі, у латурі
Народ нам зав'язав пупки:
Малі-маленькі - більші-менші,
Дезінфіковані вапном, -
Так стали ми, народоперші,
Його незаскленим вікном.
Тотальної погуби-згуби
Ребристе в лишаях дитя.
І цілували наші губи
Вдова-Любов, Вдова-Життя.
1978
|
|
