Прочитаний :  419
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЧЕХОВ
Він правду знав і не кривив на слові,
Бо їй служить - поставив за мету.
...У його руках, постаті та мові
Вбачали всі красу і простоту.
Така уже була у нього вдача.
А ще - кохався в музиці й квітках.
Й жила якась захопленість юнача
В його глибоких, голубих очах.
Було, не раз, від сну піднявшись рано,
Дивився він годинами на те,
Як проростають у саду тюльпани
Чи кущ троянд улюблених цвіте.
Невже і їх поб'є холодним градом -
І цей жасмин, і мальви - все підряд?..
Та ні, життя розквітне Новим садом
На місці тім, де ріс Вишневий сад!
Тому звучить його тривожна ліра, -
Як правда, строга, чиста, мов кришталь:
Дошкульний гумор і їдка сатира,
Людська надія і людська печаль.
А десь в селі горлає унтер п'яно, -
І все тремтить в покорі і в страху...
Та вірить Чехов: пізно, а чи рано
Проб'ється світло в ніч оцю глуху.
Настане день - із молодістю в парі.
Засяє сонце, й згинуть, як мара,
Раби і хами й "люди у футлярі" -
Немов сміття, їх виметуть з двора.
То буде свято справжньої людини,
Що в світ новий спрямує кораблі,
Бо хто сказав, що лиш по три аршини
Потрібно людям рідної землі?
Це тільки миші усього бояться
Та пошляки і трутні заодно,
А в чесних є найбільше благо - праця,
А в праці людям мислити дано.
Ось і його на мисль ясну і сталу
Наводять всі думки і почуття:
Не заступить старому ідеалу
Зловісну суть міщанського життя.
Тому не жаль, як день оцей погасне -
Хай новий день на зміну поспіша
І люди ті, в яких усе прекрасне:
Лице і одяг, мислі і душа.
|
|
