Пляма на білому аркуші
така схожа на крила Метелика-
дивна.
Бракує лишень узору,
такого як у павича пір'їна.
Легкий змах-
ось ти на квітці,
і уста солодкі від меду,
подих вітру,поцілунок сонця,
свіжість роси.
А що більше треба!
І я милуюся,
собі дивуюся-
це ж всього тільки плямка,
чи моя забаганка.
Та що б не було,
це мене привело
до відомого.
І ми можемо бути
Метеликами.
Нам для цього
все подаровано.
І через плямку на аркуші можна отримати поетичне натхнення...
Мені найчастіше воно приходить через фото (світлини) - знайдеш час познайомся з моєю поезією "Старі світлини" (там загадка... ) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652619
Віри, надії, любові, творчого натхнення і поетичної майстерності
Сергій
БЕЗ відповів на коментар Finist, 06.02.2017 - 23:01
Ох ,те натхнення ще більш капризне ніж я сама)
Finist відповів на коментар БЕЗ, 06.02.2017 - 23:26
Ти на себе наговорюєш - просто не вмієш знайти пояснення своїм спонтанним вчинкам...
А справжнє натхнення нам дає Бог - іноді авансом, а часом як нагороду за добрі думки, слова чи вчинки...
Як забажаєш познайомся з моєю поезією "Гроза натхнення" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673922