Без заряду бадьорості й сили,
Меланхолік проходив маршрут,
Почуття давно всі прогнили,
Залишивши обпечений жгут.
Він долав свою вічную втому,
І чекав поки прийде вона,
Щоб побути хоч трішечки знову,
Оп'янілим без краплі вина.
Вже втрачаючи слово в розмові,
Кинув погляд на очі її.
Та-всміхнулась немов би у змові ,
Той-зрадів холодній весні ..
