весна під вікнами котячим слідом,
знову витоптує нові стежки.
і ніби вічність вже минула,
і я у натовпі шукаю - де ти?
забутий день коли під першим снігом,
я ніби втратив цього світу відчуття.
і зовсім скоро літні зливи розіллються сміхом,
а я писатиму тобі наступного вірша.
бо певно я по іншому не вмію,
бо кожен вірш то ніби сповідь, каяття?
ти мрія - і я про тебе мрію,
і в тому сенс мого тутешнього буття.
