Знов рушником витираю волосся.
Ти завжди ніжно торкався його.
Як твоє серце лишень спромоглося
Справжню таку народити любов?
Спрагло губами цілуєш долоні
Й, ніби до рани, до щік прикладеш.
Спробував краплі печалі солоні...
Справді нема твоїй ніжності меж.
