Вмираю під промінням Сонця,
Під поглядом сліпих тіней,
Не буду більше охоронцем
Загиблих, лютих королей.
Гуляю я серед руїн
Своїх думок та мрій,
Між тих руїн я – попіл й тлін
Приймаю з часом бій.
Та знов загину від нудьги
Від слів та балачок,
І так щодня. Усі роки...
Я п’ю життєвий сок.
